Без раннього пробудження. 7

 - Максе! Пам'ятаєш мій останній приїзд до твого гаража? Ти доді лагодив замок запалювання на моєму авто! - промовив Кім. 
- Ну звісно пам'ятаю! - А що, з замком виникли якісь проблеми? - запитав я. 
 

- Та ні! Просто тоді я так само поспішав і снував від однієї стіни до другого. Ще того разу я звернув увагу на твою картину, - сказав Кім. 
- Вона не завсім моя! - сказав я у відповідь. 
- Ну ти зрозумів, що саме я маю на увазі! - різко випалив Кім. Мені картина ще тоді сподобалась і зачарувала мене своєю таємничістю. 
 

- Я зрозумів. Хочеш її в мене купити? Так би й сказав! - жартівливо промовив я тоді та не почув у відповідь жарту від друга. Його білесенькі кросівки стояши не порушно бішя дальньої стінки приміщення, а в голосі було чутно нотки збентеження. 
- Як і зараз я рахував тоді гусей, котрі тут зображенні. Я точно пам'ятаю те, що їх було вісімнадцять. Бо саме це число присутнє на номерному знаку мого автомобіля, - сказав Кім. 
 

- Ну так! Вісімнадцять двадцять дев'ять, - сказав я у відповідь. Трішки ніби хизуючись тим, що також знаю номерний знак автівки друга. Я й сам не одноразово перераховував птахів на картині. І абсолютно був згоден з тим числом, яке висунув Кім. 
- А зараз я нарахував шіснадцять! - голосно вигукнув хлопець. Ніби перераховуючи гроші в своєму сейфі він не дорахувався кількох сотень баксів. Мені ця ситуація нагадала випадок з дитинства. Коли я без дозволу батьків взяв з шугляди, де вони зберігали заощадження, чотири долари. І Кім зараз точно скопіював мою маму, яка знервованим голосом намагалася довести мені свою правоту і те, що я все таки взяв ці гроші. Я довго не визнавав своєї провини, але не витримавши натиску дорослиш сими річний Макс у всьому зізнався. Тоді я ще не до кінця розумів цінність цих купюр та того яке вони мають значення в житті дорослої людини. Пам'ятаю, що на всі кошти я придбав жувальні гумки  love. Не можу згадати скільки саме було кубиків гумки та своїх друзів однолітків я побалував не корисним для здоров'я придбанням. А фантики з зображенням любовних історій хлопця та дівчини, які були зображенні на шматочку паперу, ще довгий час зберігалися в шухляді столу моєї кімнати. Що разу випадково наткнувшись на них, я згадував давню пригоду. І це викликало ледь помітну посмішку на моєму обличчі. 
 

- То що! Не хочеш мені розповісти, як саме ти позбувся гусей на картині? - перервав занурення у спогади Кім, задаючи своє наступне запитання. 
- Що ти маєш на увазі! Порахуй ще один раз, - відповів я відірвавши дупу від стільчика для того, щоб повернутися до роботи. 
 - Та я вже разів п'ять рахував! Що я зовсім дурний? Чи що! - нервово відповів хлопець. То що, розповідай вже! - как само нервово продовжив Кім. 
 

Я не відразу повірив в те, що друг говорив правду. Та Кім здався мені аж занадто переконливим. Я знову відірвався від роботи над опорою і нагнувши голову попрямував в напрямку сходів, які вели на гору. Коли я підійшов до картини то і справді помітив те, що там не вистачає кількох птахів, які були зображені на ній раніше. Спочатку я подумав, що можливо прорахувався, переплутав, забув точну кількість. Навіть намагався переконати в цьому свого друга, який також до останнього не вірив у помилку математичних розрахунків та спихав усе на недолугу пам'ть. Та ні мій товариш Кім, ні я особисто не помилялися. Птахів на картині і справді стало менше. Більше того! Вони почали зникати з фанерної дошки все частіше і частіше. 

Звісно про це ніхто окрім мене не знав. А той випадок з шіснадцяттю гусей замість вісімнадцяти, Кім до сих пір вважає якимось збігом обставин і десь в глибині душі вважає мене причетним до їх раптового зникнення.