Без раннього пробудження. 6

 Того зимового, суботнього ранку Кім Керсі поспішаючи на свою ранкову зміну на місцевий завод по виробництву цегли помітив, що з його автомобілем " Форд Мондео 1997 року " щось не гаразд. При виїзді з власного гаража Кім помітив, що кермо його зовсім не слухається. Часу на роздуми не було. До початку зміни залишалося не так багато часу і чоловік вирішив доїхати до майстерні свого сусіда, який мешкав за декілька сотень метрів від нього. Кім та його сусід були майже ровесниками. Тому й знайшли між швидко спільну мову і навіть встигли стати друзями за короткий проміжок часу. Кім так само як і його товариш мав молоду дружину, які також між собою одразу потоваришували. Кім 

Керсі знав, що Макс допоможе йому з його автомобілем і той вже скоро зможе заступити на свою робочу зміну без запізнення. Так Форд хлопця опинився в гаражному приміщенні товариша. 
 

- Ну що там Максе? Я зможу добратися до заводу на своїй тарантайці? - знервовано задавав питання за питанням хлопець. Дивлячись при цьому в напрямок оглядової ями, дев той момент перебував я. Кім не спокійно снував з одного краю гаража в інший. А його зимові кросівки фірми Найк, милькали перед моїм обличчям немов білі маячки. Логотип фірми, котрий був нанесений на взуття, відбивався яскравим сяйвом від двохсот ватної лампи, яка освітлювала мою оглядову яму. 
 

- Перестань снувати! Ти мені тільки заважаєш, - сказав я дивлячись на маячки, які знову наближалися, для того щоб потім віддалитися. Подай мені краще ключа на вісімнадцять!- дав я голосно команду Кімові. В Форда проблеми з рульовою опорою. Нижньою! - додав я. Зараз поїдеш. 
Робота з заміною опори приходила до завершення. Час ще залишався і я вирішив замінити ще й верхню опору, тому що та також була не в належному стані. Я обговорив це швиденько з товаришом і той звісно погодився. 
Я якось не одразу помітив, як красівки Кіма перестали снувати по підлозі. Можливо тому, що був зосереджений на роботі?! Знав те, що від мене залежить чи буде писати друг пояснювальну записку на ім'я Деректора заводу, яка обгрунтує його запізнення на робочу зміну. 
 

- Ти що, зажарив парочку гусей? - почув я голос друга, який лунав з дальнього закутка приміщення. 
Не зрозумівши запитання я нахилив голову і помітив спереду себе, біля стіни на якій висіла стара картина, білі Кімови маячки. 
- Ти що, розглядаєш музейний експонат? - жартівливо промовив я. Це витвір мистецтва! - продовжив я з ноткою гордості в голосі. 
 

- Так, так! Музейний! - проговорив Кім посміхаючись. Посмішки я не бачив, так як знаходився в оглядовій ямі. Та я почув її в голосі друга. 
Кім замовк, та його білосніжні кросівки видавали його місце знаходження. А стояв він як і раніше поблизу картини. 
- Ти там завис, чи що? - запитав я, на мить відірвавшись від роботи. Тай моїм рукам потрібен був перепочинок. Від постійного тримання їх вище своєї голови кінцівки трішки затекли, оніміли. То ж я вирішив відпочити присівши на маленький стільчик, який стояв в низу ями. - Ти мене чуєш? Чого замовк? Яи краса картини тебе зачарувала? - знову пожартував я. 
 

- Та ні... Просто... Я дивуюся тому, як ти так без слідно міг зітерти їх з картини? - пояув я голос Кіма. Та той здався мені вже більш серйозним. 
- Кого їх? - запитав я, дивлячись при цьому на кросівки друга. 
- Не верзи дурниць! Іншої фарби я не помітив, та... Не розумію! - промовив Кім, а я вдивлявся в його фірмові маячки.