Без раннього пробудження. 4

Картина на перший погляд аж ніяк не викликала якогось захоплення. Я зараз якомога точно постараюся описати Вам цей шедевр. 
Картина розміром п'ятдесят на п'ятдесят сантиметрів, такий собі квадрат. Як я вже говорив виконана вона була на шматку фанери. Охайно оправлена в ручну вирізаною каймою також з дерева. Чому я вирішив, що в ручну? Коли придивитися виднілися нерівності та задири, але це ажбніяк не псувало естетичний вид. Рамка покрита напів прозорим лаком, який з роками лежання на горищі ще більше потемнів. Сама картина була без підпису художника, котрий їі ствонив. Яким зазвичай вони таврують свою роботу. 
 

На шматку фанери був зображений зимовий вечір. Небо було похмуре, затягнуте чорними хмарами. Десь далеко виднівся ліс, вирхівки дерев якого були притрушені снігом. Над лісом з під чорних хмар визирав малесенький шматочок сонця. Але він був настільки маленьким, що я й сам не відразу його помітив. Мене особисто зачарувало це зимове небо. А от чоловік, якого зобразив художник, був зовсім не зацікавлений вечірнім небом та заходом сонця. Він тримаючи руки біля підборіддя намагався підкурити сигарету, самокрутку. Такі сигарети курили чоловіки раніше, в сільській місцевості. Вони власноруч вирощували табак для своїх сигарет, а загортали його в папір, який був під рукою. Найкраще для таких сигарет підходили сторінки з ранкових газет, які приносив листоноша. Багато хто з чоловіків навіть не читали надрукованого в них. 

Вони просто використовували їх в назначиних цілях. 
Так от саме таку самокрутку підкурював не молодий чоловік. Одягнений той був в коричневого жупана, який сантиметрів на десять був нижче колін. Вбутий чолов'яга був у старенькі биті валянки тих часів. Що таке биті валянки розповідати я не буду. Для багатьох не є секретом як їх виготовляли. Голову чоловікові зігрівала шапка-вушанка, а чорний ворот жупана гарно гармоніював з нею. 
 

Стояв не молодий чолов'яга у себе на подвір'ї, біля тину сплетиного з лози. Таким чином раніше силяни огороджували свої володіння. Не високий парканчик, який зобразив художник на своїй картині розділявся дерев'яними ворітьми. Ворота, що вели на подвір'я навстіж були відкриті і майже впиралися в копицю сіна, яка стояла позаду чоловіка. Сіно- скошена та гарно просушена трава, яку селяни готують на годівлю худоби взимку. Ну це Вам звісно не новина! 
 

Трішки зсутулений селянин...
 

Стоїть на воротіх та підкурює самокрутку... 
 

А ворота він відкрив для того, щоб його гуси повернулися на подвір'я...
Зимного вечора чоловік просто зустрічає своїх птахів, які мабуть повернулися з прогулянки. При цьому курить самокрутку і мабуть перераховує птахів, чи всі вони повернулися. 
Підіб'ємо підсумки. 
 

Похмурий, зимовий вечір. Все навкруги вкрито снігом. В себе на подвір'ї стоїть чотловік та впускає крізь відчинені ворота своїх птахів. В даличені видніється вже майже нічний ліс, над яким влягається сонце.
Дивні відчуття викликав в мене цей селянин. Не порушний спокій і в одночас якісь переживання. Переживання та страх, якому не було пояснення. 
 

Це лише з годом я зрозумів, що це за чоловік. Який краєвид художник зобразив на своїй картині.