Календар 27

 Меггі ледве дочекалася ранку. Для того, щоб зателефонувати Катрін та сказати її все, що вона про неї думає. Все, що накипіло за ніч. Дівчина подумувала зробити дзвінок ще вночі, але стримала емоції і все таки дочекалася ранку. 
Годинник на телефоні Меггі показував без двох хвилин шосту, а та вже набирала найдені в календарі цифри. Дівчина не сумнівалася в тому, що саме номер телефона Катрін був написаний на аркуші. Жіноча інтуїція ще жодного разу не підводила молоду дівчину. 
 

Бен ще міцно спав в той момент, коли Меггі почула довгі гудки в телефоні. Побоюючись розбудити чоловіка Меггі вийшла з кімнати і знайшла місце за кухонним столом. 
 

Гудки все йшли і йшли, а слухавку на іншому кінці ніхто не підіймав. Меггі вслухалася в них, притуляючи свій мобільний до вуха все міцніше і міцніше. Від хвилювання серце дівчини билося все частіше, а в горлі пересохло. 
 

- " Мабуть солодко спиш! " - промайнула думка в голові Меггі. 
Перий, другий, третій раз ніхто так і не відповів. Та дівчина знову натисла на кнопку виклика. 
- Досить тобі вже спати, - промовила дівчина, тим самим трішки зволожуючи губи язиком. Аж ось, в один момент гудки перестали прослуховуватись. Серце Меггі забилося ще частіше і гучніше. Їй здавалося, що воно ось-ось вилетить через пересохше горло. На іншому кінці мовчали і Меггі навіть встигла засумніватися в тому, що це саме номер Катрін вона набрала. 
 

 - Так, я слухаю, - почула Меггі сонний голос жінки і перестала сумніватися. 
-  "Так. Це вона! " - подумала Меггі і її обличчя почервоніло. Ніби те вмокнули в червону фарбу. 
- Я так і знала, - промовила Меггі у відповідь, а на іншому боці знову мовчали. Дівчина важко дихала, а її гарні очі заповнилися вологою. 
 

- Що, не чекала? Не могола подумати, що саме я знайду твій номер у календарі? Я знайду, а не він?! - спокійно промовила Меггі, а на зміну хвилюванню прийшла невимовна обрза. - Чому саме в такий спосіб ти вирішила нагадати про себе? Де ти була, коли він потребував підтримки? Де???... - продовжила дівчина. 
 

- Так! Я слухаю! Вибач, що так довго. Я вийшла до іншої кімнати, щоб Макс не прокинувся від того, що я розмовляю по телефону, - почула Меггі слова Катрін і зрозуміла, що та не чула її ввесь цей час.  
- " Отже! Якогось там Мскса цій хвойді мало і та вирішила повернути собі Бена!? " - промайнула думка в голові Меггі. 
 

- Нічого в тебе не вийде. Чуєш! Нічого! - сердито проговорила Меггі в слухавку. 
- Та заспокойся Мег. Все не так, як ти собі нафантазувала, - відповіла Катрін маючи піднесений голос. 
- Не називай мене так, ніби ми давні знайомі. Ти зовсім мене не знаєш, - відповіла Меггі. 
 

- Добре. Не буду, - погодилася Катрін на вимогу Меггі.  
Між дівчатами знову повисла тиша на обох телефонних кінцях. Тільки дихання одне-одної прослуховувалось дуже чутно. Тільки тепер у Катрін воно здавалося більш важким та неспокійним. Минуло секунд двадцять, доки одна з них не порушила тишу. 
- Якщо чесно Меггі я чекала твого дзвінка, - нарешті почувся голос Катрін. Чекала на нього ще вчора та... Головне те, що ти здогадалася перерити календар. Я знаю, що ти одразу могла подумати і мабуть подумала, але все зовсім не так! 
 

- Та що ти говориш? Макса замало? Треба зруйнувати життя давньому другові? Про якого всі забули. Всі ви! Як ти смієш називати себе його подругою? Як ти взагалі посміла з'явитися ось так в його житті? В його новому житті. Ти знаєш скільки Бенові довелося пережити? Ти хоч знаєш, що він перебував в комі довгий час? - вже зовсім не пошепки говорила дівчина. 
- Так Меггі... Я все це знаю. Саме тому і не з'являлася в лікарні, відповфла Катрін. А Макс! Макс це... - не договорила дівчина. 
- Не забалакуй мені зуби. Чуєш! Дурепу з мене робиш! - розлюченим голосом сказала Меггі. 
 

- Меггі. Послухай. Давай зустрінемось.