Календар 23

 Бен помітив якесь занепокоїння в діях Меггі, але не надав цьому належної уваги. 
- Ти когось шукаєш? - обмежився питанням хлопець. 
- Здається побачила знайому. Але й справді, мабуть це тільки здалося. 
Бен задовольнившись відповіддю дівчини знову впав у спогади, де був присутнцй його кращий друг. Хлопець  щосили намагався згадати щасливі моменти життя проведені з Карлом, але ніяк не міг розворушити пам'ять. 
 

- Бене, - прошепотіла на вухо чоловікові Меггі. - Я відійду з натовпу. Голова паморочиця. Спекотно. 
- Добре! Давай разом! Я піду з тобою, - дбайшиво промовив Бен. 
- Ні, ти що! Я зараз подихаю і повернуся. А ти лишайся, - сказала дівчина, не відриваючи погляду від пасм волосся, які літали під впливом теплого вітру. 
 

- Ну добре. Але якщо погано себе почуваєш я викличу таксі? - сказав Бен, вдивляючись в поблідніле обличчя коханої. 
- Якщо не покращає, обов'язково, - промовила Меггі і попрямувала в бік старого з фотокарткою, за яким і стояла незнайомка. Підійшовши до неї з заду, Меггі знову відчула знайомий різкий запах, яким розкидалася навкруги рудоволоса дівчина. Одягнена вона була в чорну сукню, яка гарно підкреслювала їі витончені форми. На голові дівчини, трішки закриваючи волосся, була присутня чорна стрічка, а туфлі на підборах робили їі майже на голову вищою за Мег. 
Меггі просто стояла позаду незнайомки і чекала слушного моменту для того, щоб підійти і познайомитися ближче. Священник продовжував свою промову, рідні та друзі померлого не стримували емоцій. Меггі помітила, як Бен схиливши голову гірко заплакав. 
 

- " Можливо я дарма полишила його в такий важкий для нього момент? "- подумала Меггі. - " Можливо дарма підозрюю в чомусь цю незнайомку! " 
- Я мабуть виглядаю божевільною зі сторони,- промовила пошепки Мег. 
Поховальна церемонія наближаляся до завершення. Рідня померлого попрощалася з ним, подякувавши кожного хто прийшов провести Карла. Натовп потихеньку рушив до виходу з кладовища. Меггі випустила Бена зі свого погляду і забувши про незнайомку пішла на його пошуки. 
 

- Ти мабуть його дружина? - почула Мег голос старого, який пильно припав поглядом до їі обличчя, коперсаючись при цьому в своїй сумці. 
- У вас, що є ще якесь фото? - промовила дівчина, шукаючи очима Бена. 
- Ви Бена небачили?
 

- Ні дівчинко. Ні! - промовив старий. - А от та рудоволоса дівчина думаю бачила. 
- Яка дівчина??? Де вона??? , - і очі Меггі забігали з неймовірною швидкістю. 
- Он та, прямо перед тобою! - і стариган підняв праву руку, вказуючи пальцем на авто, яке було препарковане прямісінько перед воротами кладовища. 
 

- Якби старий Сем побачив де вони зараз паркуються! Ох молодь! Дісталося б вам... - незнайомець продовжував говорити та Меггі його вже не слухала. Дівчина стояла немов вкопана. Люди проходили повз неї та вона нікого не помічала. Меггі зі сльозами на очах уважно спостерігала за сценою, яка відбувалася прямісінько в неї перед носом.  
Біля новенької чорної Ауді стояла та рудоволоса дівчина, а поруч з нею стояв Бен. Стояв й усміхався у відповідь. Вони вели якусь веселу розмову. Ця розмова була схожою на теревені давніх друзів, які довгий час не бачили одне одного. 
 

- Ну ось і кінець моєму щастю, - крізь сльози промовила Меггі. - Де ти була, коли він потребував цього? Де ти була? А ось тепер з'явилася! Ну тримайся! - і Меггі рушила на вихід з кладовища. Вона втерла сльози розчарування та не збиралася здаватися в боротьбі за кохану людину.