Календар 21

Меггі та Бен провели наступну ніч разом, забувши не надовго про проблеми. Їм обом так чудово та добре було разом, що пара не могла насолодитися одне-одним. Вони розмовляли, кохалися, знову розмовляли. І в такому темпі промайнула без того коротка літня ніч. Заснути парі молодих людей вдалося аж під ранок, коли сили остаточно полишили їх обох, а солодка втома впала не під'ємним вантажем на їх повіки. 
 Меггі прокинулася раніше за Бена і вирішивши прийняти ранкову ванну вирушила в інший кінець квартири. Зайшовши до ванної кімнати дівчина майже одразу помітила жіночу косметику та різні кондеціонери для догляду за волоссям.  
 

- " Мабуть Бенова колишня лишила по собі згадку" - подумала дівчина. - Чому він не викинув ввесь цей непотріб, - вже в голос промовила Меггі. Дівчина ще трохи повертіла на пів порожні пляшки з шампунями в руках, роздивляючись уважно то одну то іншу. І бажання прийняти ванну якось відпало само по собі. Прихопивши одну з пляшок Меггі зайшла до душової кабінки, щільно зачинивши за собою стекляні дверцята. 
 

- Не пропадати  добру, - промовила та і відкрила холодну воду.  
Через шум води Меггі не могла чути того, що в квартиру позвонили. Не чула дівчина і того, як Бен відкрив двері до свого помешкання. Того як двоєне не знайомих чоловіків сповістили Бенові погану новину, близько одинадцятої ранку. 
 Дівчина помітила незнайомців, коли вийшла з ванної кімнати. Вони як раз полишали помешкання в супроводі господаря. 
- Бене! Хто ці люди? - зі здивуванням у голосі промовила дівчина. А рушник замотаний на мокрій голові та банний халат, який був на дівчині, робили з Меггі ще більш захоплену з ненацька. 
 

- Не хвилюйся Мег! Це мої давні знайомі, - сказав Бен, проводячи поглядом чоловіків. А образ його обличчя говорив про якусь не добру звістку, котру принесли ці двоє. 
- Бнен! Все добре? Чого хотіли ці люди? - будучи ідосі в стані здивування сказала дівчина. - Ти знаєш цих чоловіків? Хто вони? - продовжувала засипати питаннями зхвильована Мег. 
 

- Це співвласники мого спорт- клубу, - відповів Бен, обійнявши при цьому дівчину. 
- Вони щось хотіли від тебе? Грошей! Точно! Вони погрожували тобі? - трішечки відсторонившись від Бенових обіймів майже прокричала дівчина. 
 

- Та ні! Заспокойся. Ніхто мені не погрожував! Я знаю цих людей дуже давно. Вони просто дізналися про моє повернення і вирішили не проїздити повз, - сказав Бен. 
- Тоді чому в мене таке відчуття, що вони сказали тобі щось дуже погане? Бо давніх знайомих не проводять з таким виразом обличчя, який зараз у тебе! - сказала Меггі. 
- Ходімо в спальню. Не будемо ми ж розмовляти про це посеред коридору, біля вхідних дверей, - промовив Бен і не повертаючи голову попрямував в бік кімнати. Та Меггі встигла помітити вологу, яка підступила до очей чоловіка. 
 

- Сідай, - і Бен показав на ліжко. Меггі слухняно виконала його вказівку. 
- Ти пам'ятаєш Карла? Він не одноразово відвідував мене у лікарні, - запитав Бен, а його очі видавали його тревогу все більше. 
- Ну звісно пам'ятаю! , - відповіла Меггі. Це ж твій найкращий друг. Нууу ти сам так говорив! , - додала та. 
- Говорив, - сказав чоловік. Карла більше немає. Він помер минулої ночі. Похорони завтра, - проговорив чоловік, немов будучи запрограмованим. 
 

- Як помер? Як немає? Що сталося? - майже прокречала дівчина, зірвавши при цьому рушника зі своєї ще мокрої голови.