Календар 17

З дня Бенового пробудження минув місяць, а чоловік з кожним новим днем почував себе все краще. Пам'ять до нього повернулася і він згадав майже усі подіі, які з ним трапилися до коми. Нууу як усі! Мабуть тільки ті, на які Беновий мозок був спроможній. І аж ніяк не такі, які могли б йому зашкодити. Чоловікові вдалося пригадати дой свій останній день. День, коли той посварився з коханою дівчиною. Час проведений з товаришом Карлом в якомусь ресторанчику, чи то кафе. Згадав чоловік, як розбив свій телефон.Та як купив нового гаджета  в товстуна. От тільки імені продавця, який і продав йому телефон, хлопець ніяк не міг згадати. Бен чітко пам'ятав зимній вечір, коли проникнув у квартиру Лінсі. Як його в квартирі затримали правоохоронці також згадав. 
Головне, бій!... Бій з Дереком Вульфом чоловік не пам'ятав. Сам поєдинок ніяк не повертався в голову боксера. А те, що відбувалося до бою з опонентом лишалося десь за кордонами розуму хлопця. І спогади минулого випливали часом немов з густого туману, а потім ховалися назад в густу темінь. 
 

Меггі всіляко допомагала хлопцю як найшвидше повернутися до звичного життя. Одного чудового літнього ранку, прогулюючись з Беном в лікарняному парку, між чоловіком та жінкою зав'язалася серйозна розмова. Яка й стала початком нового в житті обох молодих людей. 
- Чудовий сьогодні день, - промовиу Бен дивлячись на дерева в саду, які від легенького вітру помахували своїми могутніми руками. А маленькі, цьогороку висаджені деревця ніби намагалися повторити їхні рухи. 
- Так сьогодні як ніколи тепло, - відповіла дівчина. Та по образу їі обличчя було чітко видно, що дівчина думала про щось зовсім інше і аж ніяк не про погоду.  
 

- Лінс! Я бачу тебе щось бентежить. Ти не хочеш розповісти мені про це? Можливо я зможу тобі чимось допомогти? - помітивши стурбованість на обличчі дівчини запитав Бен. - Хоча...! Чим я тобі допоможу, доки катаюся на цій колісниці, - і хлопець вдарив кулаком по колесі інвалідного візка, в якому й перебував. 
- Не нервуйся Бене. Все добре! Ти ж знаєш, що це тимчасово! - сказала дівчина, стараючись заспокоїти Бена. 
- Та ні... Просто... Все добре. Не звертай уваги! Розкажи краще що в тебе сталося! - Бен знову поглянув в очі своїй медичній сестрі. 
 

- Я... Ти тільки не ображайся! Коли ми вже ведемо цю розмову. Я ... - дівчина зніяковіло почервоніла. 
- Та говори вже! Я на тебе не образюсь. Ти що! - промовив хлопець. Я з самого ранку бачу те, що з тобою сьогодні щось не так. І не помилився! 
- Та все так. Просто... - дівчина знову запнулася. 
 

- Та говори вже! Ато зараз як встану!!! - жартівливо промовив Бен, при цьому зробивши вигляд ніби хоче підвестися з крісла каталки. - Чи можливо ти вже втомилася возитися зі мною? Якщо так, ти тільки скажи. Я попрошу лікаря Лейта звільнити тебе від мене. І ти повернешся до нормального життя. Сядеш знову за підручники і трішки відпочинеш. Ти молода і гарна дівчина, а проводити ввесь свій вільний час з інвалідом це... - не договорив Бен. 
- Ти не інвалід! Не смій так говорити про себе! - різко відповіла дівчина. 
 

- Ну а хто я? Подивися в якому я зараз стані. Ти ж майбутній лікар! Хіба я схожий на здорову людину? - майже прокречав Бен. 
- Я тобі ще раз говорю, що це тимчасово! Вже скоро чутливість повернеться повністю в твої кінцівки і ти... - в котре Меггі запнувшись опустила очі. - А якщо... Не біда, -прошепотіла дівчина про себе.
- І що я? Знову через де який час впаду в кому, хто знає на який час! - нервово випалив чоловік. 
Меггі перейшла за спину хворого і приклала зусилля для того, щоб штовхнути крісло. І молоді люди неспішно просунулися по квітковій алеї.  
- А потім ти знову підеш на пошуки своєї Лінсі, - продовжила дівчина. Та проговорила це настільки тихо, що Бен не зміг розібрати сказаного.
 

- Я не розчув. Що ти сказала? - перепитав хлопець притримуючи колеса каталки руками, що та зупинилася. 
Меггі нервово проковтнула клубок, котрий застряг в горлі. Глибоко вдихнула повітря, а потім потихеньку спорожнила легені. 
- Мег! Я не розчув! - повторив хлопець приготувавшись уважно слухати. 
- Кажу, що погода сьогодні на диво чудова, - сказала дівчина втерши сльози.