Календар 15

 - Не знаю я ніякого Лейта. І вас вперше в своєму житті бачу, - сказав Бен намагаючись знову встати з ліжка. 
- Не можна вам вставати. У вас зараз не те положення, щоб дарма витрачати сили. По переду ще довгий шлях реабілітації. То ж якщо хочете поскоріш піднятися на ноги, раджу вам слухатися мене, - вкладаючи чоловіка промовила дівчина. - Не можна вам зараз розумієте! Не можна! - Додала та впевнено. 
 

Правду кажучи Бен був і не проти її старанню зупинити його у спробі встати з ліжка. Голова постійно паморочилась. Та і сили здавалося покинули його молоде тіло. До всього цього додалися ще й судоми в кінцівках рук і ніг. Такого болю Бен не відчував навіть після свого найважчого поєдинку проведеного в ринзі. Він знову розпрямивши ноги слухняно влігся в ліжко, вирячивши очі в стелю. 
 

- То що зі мною сталося? - вже на багато спокійнішим голосом запитав чоловік медичну сестру. 
- То ви зовсім нічого не пам'ятаєте? - Запитала дівчина. - Те, як опинилися в клініці можете пригадати? Де саме ви втратили свідомість і при яких обставинах це відбулося? 
 

- Зараз важко про щось говорити. Я ніби то бачив сон про своє минуле. В голові змішалися всі події і мені важко зрозуміти де правда, - нахмуривши брови сказав чоловік. Я звісно пам'ятаю хто я такий! Чим займаюся! Мабуть саме це й привело мене до лікарні. 
 

- Що ви маєте на увазі, - запитала дівчина присівши на стілець, який стояв біля ліжка. 
- Мабуть зі мною трапилось якесь нещастя на ринзі? Я просто пропустив удар в підборіддя і ось я тут. Ну звісно! Один удар і все. От тільки не можу пригадати цей бій. І звуки поліцейської сирени лунають в голові. Мерехкотіння синьо- червоних ліхтарів. Різно кольорових ліхтариків, якими прикрашають будинки перед святкуванням Різдва. Тооочнооо!!! Різдво!!! - Майже прокричав Бен відірвавши голову від подушки. - Чи це був сон! Не розумію, - повернувши шию у звичне положення сказав Бен і заплющив очі. 
 

- Не турбуйтеся! Скоро пам'ять повністю повернеться до вас. Треба тільки трішечки почекати, а поки... Дозвольте я підключу вам крапельницю і ми розпочнемо курси реабілітації на випадок вашого пробудження, які прописав особисто вам доктор Лейт. Гарісон Лейт. Ви довгий час перебували в комі, то ж...
- В комі? Ви сказали в комі? - Запитав Бен будучи здивованим. Не може бути! Ми...Ми з друзями...Ми збиралися відсьвяткувати...
 

- Не напружуйте так свій мозок. З годом ви все згадаєте! - Набираючи ліки з ампули у шприц промовила медична сестра. 
- А скільки часу я тут знаходжусь? - Запитав Бен. Як довго? 
Дівчина на хвильку припинила свої маніпуляції з ліками, а потім відповіла. 
- Особисто я знаю вас вже близько року. Ну не те щоб знаю! Знаходжуся біля вас, а... - не договорила дівчина.

- Близько року!!! Близько року кажете!!! То я рік валяюся в цьому ліжку? А як же! Як??? Це, що жарт? - Запитав знервований чоловік. Лінсі!!! Де моя дівчина Лінсі??? 
 

- Бене прошу заспокойтеся! Я не знаю про кого ви говорите. Цей час доки я знаходжуся біля вас мені довелося познайомитися з однією людиною, котра відвідувала вас. Нехай не так часто як би хотілося, та все таки... Його звуть Карл. Як він сам говорив. І ви давно знайомі з ним, - говорила дівчина. 
- Говорите Карл! Карл? Карл??? - Бен знову впав у роздуми. - А цей мій друг часом не темношкірий? - Додов чоловік. 
- Ну ось бачите! Пам'ять обов'язково повернеться до вас. Навіть швидше ніж я собі думала, - відповіла медична сестра. 
-