Календар 14

Світло, що попадало до кімнати де перебував чоловік засліплювало йому очі. Бен щосили намагався підняти повіки, але ті здавалися такими важкими. А ще сльози викликані яскравим сяйвом додавали перешкод. Нарешті чоловікові вдалося поглянути навкруги. Лікарнянська палата зустріла його яскраво, ніби вітала Бена з довгоочікуваним пробудженням.  
 

 Мої ноги! Що з моїми ногами? - В голос промовив чоловік, при цьому трішки прищуривши очі від болю. Біль проходила по всьому  тілові. Розпочинаючи свій шлях десь в кінчиках пальців ніг, а закінчувалася здається на волосистому покриву голови. 
 Бен згинав то розгинав пальці на руках, перетворюючи п'ятірню в бойовий молот. Такий звичний чоловікові. І той відразу згадав чим займається в житті. І те, що його захоплення боксом нікуди не поділось. Ось Бенові руки доторкнулися до обличчя, відчувши холодні пальці на своїх щоках. 
 

- А це що? Борода? - Опустивши пальці нижче хлопець наткнувся на густу рослинність на підборідді і здивовано вимовив. - Ще й вуса, - здивування хлопця не мало меж. 
Бен відкинув в сторону трурки з крапельниць. Кисневу маску, яку не пам' ятав коли й скинув з обличчя. І тим самим намагався підвестися з ліжка. Та його голова різко запаморочилась, примусивши хлопця знову прийняти горизонтальне положення. 
 

- Де я? Чому і як я тут опинився? - Не давали спокою думки в його голові. А біль з кожним ударом серця ставала все сильнішою і сильнішою. Здавалося саме біль а не кров пульсувала по Бенових венах. Та якою сильною та б не була, професія чоловіка не давала брати верх над тілом і той знову вирішив піднятися. Цього разу Бенові вдалося сісти звісивши ноги з ліжка. 
- Чому так боляче? Мене, що відгамселив якийсь новоспечиний чемпіон? - промовив чоловік важко вдихаючи повітря. - Захекався ніби виклався наповну на тренуванні! А це тільки підйом з ліжка. І то,...в сидяче положення! - задумливо додав чоловік. - Гарно ти мене віддубасив, ким би ти не був... - Бен продовжував розмову, яку вів сам із собою. 
В коридорі тим часом почулися кроки. Це швидше було схоже на стукіт ніг марафонця, який пришвидшився перед фінішом. Двері в палату Бена різко відчинилися.
 

- Ви що таке надумали? Вам ні в якому разі не можна зараз вставати з ліжка! А крапильниці? Навіщо ви все тут розкидали? - Відразу з порогу напала на бідолашного Бена молода дівчина. На вигляд вона мала років двадцять з гаком, не більше. Одягнена була в білий медичний халат, який підкреслював її і без того витончену фігуру. А світле волосся на її голові було зібране в охайний хвостик. 
Дівчина взяла за плечі чоловіка і допомогла йому знову прийняти лежаче положення. 
 

- Я стільки енергії витратив на те, щоб піднятися! А ви!!! Ви хто взагалі є? Ви лікар чи що?- не радісно випалив Бен. 
- А що я схожа на лікаря? Дякую! Пройде час і я обов'язково стану ним. А поки що я допомагаю...- не договорила дівчина. 
- Ви що медична сестра? - З посмішкою на обличчі запитав чоловік. 
 

- Нууу так! Поки що так,- ніби то зніяковіло відповіла дівчина. 
- Не закороткий у вас сестро халатик..., га..., ніби насміхаючись промовив Бен. 
- Ні, не закаороткий, - осмикуючи халат донизу відмовила дівчина. 
- Я таких сестер бачив у фільмах для дорослих, - промовив Бен і відвернув голову в стелю. 
Дівчина глибоко вдихнула повітря і на де який час затримавши його в легенях зі свистом випустила. 
 

- Доктор Лейт попереджав мене про те, що ви не простий пацієнт, - спокійно промовила дівчина.