Календар 13

*   *   *   
На вулиці падав тихенький сніжок. Водій таксі не поспішав на вказану адресу, щоб через погодні умови не втрапити в халепу перед святами. Не дивлячись на повільне пересування по місту Катрін і не помітила як вони під'їхали до будинку в якому проживав Бен. Розрахувавшись з таксистом дівчина дістала із сумочки ключі. Не минуло й двох хвилин, як та вже струшувала білу вату із коміра свого пальта стоячи у вітальні Бенової квартири. Дівчина уважно роздивлялася навкруги, ніби була тут вперше.  Знявши верхній одяг Катрін не поспішаючи попрямувала в спальню кімнату. Дівчина то зупинялася на мить, то знову на пару кроків поверталася назад. А потім знову не поспішаючи йшла в перед. 

Спогади пережитого в цій квартирі заставляли дівчину поринати в ті часи, коли вони з Беном ще могли знайти спільну мову. В ті не забутні часи, коли хлопець і дівчина були такі близькі. Все тут нагадувало їй про коханого, а запахи котрі літали в повітрі квартири примушували битись серце Катрін частіше. І как не поспіхом в роздумах дівчина дісталася спальні. Вона відразу помітила ту річ заради якї і прибула сюди, лишивши при цьому не притомного Бена на одинці. Календар стояв на тому місці, де в останнє лишив його господар. А саме на тумбочці біля ліжка. Катрін присіла навшпиньки перед календарев і пильно вдивлялася в нього. 
 

- Ти все таки не відкривав його, - промовила дівчина в голос. Не відриваючи погляту від календаря ні на мить. Глибогко вдихнувши повітря і одразу випустивши його жінка встала випрямивши спину і взяла календарь до рук. Ще трішки покрутивши його в руках з посмішкою на обличчі дівчина поклала його до своєї сумочки, яка ввесь цей час висіла у дівчини на лівому плечі. Вже не таким повільним темпоп як раніше дівчина поспішала до вішака у вітальні, на якому висіло її пальто. Катрін одягнувшись озирнулася і пройшла поглядом по всій квартирі. Дівчині в голову знову почали лізти всілякі спогади минулих років, але та швидко прогнала їх геть подалі. 
 

- " От саме тому мабуть і добре Бене, що в цій квартирі жодної фотографії! Жодного настінного чи хоча би якогось фото! ... Тому і добре "... - Сумно подумала молода дівчина Катрін. 
 

 *   *   *    
 

Відкривши очі Бен побачив біленькі стіни, які аж різали чоловікові очі своєю здавалося бездоганною білезною. Коли зрачки чоловіка звикли до яскравого світла він чітко міг бачити, що знаходиться не де інде, а саме в палаті якоїсь лікарні. Окрім нього в цій палаті нікого більше не було. І той факт, що чоловік прокинувся ніхто не бачив. І мабуть ніхто цього й не чув! Мабуть саме тому, що Бен поводив себе занадто тихо.