Календар 11

- Я вас попередив! Він нічого зараз не чує, не розуміє, не запам'ятовує. Він зараз перебуває, так би мовити, у своєму вимірі, - лунали слова лікаря під стукіт жіночих підборів. А жінка тим часом все ближче і ближче наближалася до не притомного, чи то сплячого чоловіка. 
- Я хочу побути на одинці з Беном, якщо ви звісно не проти? - Сміливо проговорила дівчина. 
 

- Ну звичайно я не проти! - Відповів доктор Заул Бакс. Я буду не подалік, якщо- що ..., ви мене зрозуміли. - І лікар віддалився, причинивши за собою двері палати під номером двісті сім. 
- Ну привіт рідний мій. Я вже скучила за тобою, - промовила дівчина з посмішкою на обличчі. Вона тихенько присіла біля ніг хворого на краєчку лікарського ліжка. Хотіла спочатку палко поцілувати чоловіка, але в останній момент взяла себе в руки. 
Дівчина на якусь мить завмерла і просто дивилася в таке рідне і близьке для неї обличчя. Їй так хотілося притиснутися до його грудей. Відчути аромат його шкіри. Торкнутися своєю щокою до його не голеної щоки, але...  
 

- Які теплі твої руки, - вона міцно обхопила чоловічу долоню своїми обома і жадібно притиснула її до своїх грудей. - Це серце б'ється лише для тебе одного, чуєш? - Сказала дівчина крізь сльози, котрі так і побігли з прекрасних оченят. 
 А Бен тим часом літав далеко від землі. Його не турбували проблеми простих смертних в такі моменти. Він просто насолоджувався уривками кінофільму з його минулого. Такого далекого і в одночас такого близького минулого. Посмішка на його обличчі перетворювалася на сердиту гримасу. Лють переходила в радість. Радість змінювала біль. І за такими його перевтіленнями спостерігала вона. Лише вона одна знала його біль і з чим довелося зіткнутися молодому чоловікові. Це вона ділила з ним радощі перемог і гіркий смак поразки. Вона тримала його руку коли здавалося, що шляху немає. Вона своїм тендідним голосом примушувала рухатися далі. І лише вона безмежно його кохала. Вона. Така вірна і віддана, але... нажаль не всесильна. 
- Лінсі... Лінсі. Вирвалося з уст чоловіка крізь щільно заплющені очі. - Моя хороша, - і Бен широко посміхнувся. 
- Спи рідний, відпочивай, - і молода дівчина що є сили заплакала.