Календар 10

 Перебуваючи без свідомості Бен бачив сни. Точніше кажучи - це були не просто сноведіння, а ніби набір коротеньких відео з минулого. Того далекого минулого про яке Бен вже навіть не згадував. Короткі видіння були такими реалістичними. Ніби то чоловік переживає життя спочатку. Де які спогади веселили серце, а інші лякали до холодкка по всьому тілові.  
Ось тут він вперше прийшов до шкли. Тут ганяє м'яча з друзями. Перший поцілунок літньої, теплої ночі. Перший секс зі старшою на чотири роки подругою. 
 

Кадр за кадром. Слайд за слайдом. Один спогад швиденько змінював інший. Не даючи часу на відпочинок і переосмислення прожитих років.
Спогади втрати батьків прийшли на зміну безтурботним кадрам. Жахлива авто катастрофа забрала їх обох у Бена за одну мить. Ось хлопчина гірко плаче над тілами рідних, які лежать обабіч дороги накриті поліетиленовими мішками. Вираз обличчя рятувальника котрий спеціальним механізмом витягував з понівеченого авта тіла молодої пари, лишився у Беновій голові назавжди. Лишиться там і обличчя водія лісовоза, який стекляними очима поглянувши на Бена промовляв постійно одне й теж: 
 

- Твій батько виїхав на зустрічну. Я не винен. Твій батько... - Все повторював і повторював водій. Але Бенові було байдуже. 
І знову гарні спогади. Знову дитинство, юність. Любов до боксу спалахнула у серці хлопця немов би вперше. Зустріч з першим тренером, який і помітив потенціал у молодого чоловіка. Перші боксерські рукавички. Перший бій, перше тренування. 
Однолітки та друзі Бена не підтримували хлопця у тому, що той обрав спорт. 
 

- Навіщо так рано прокидатися? Не потрібні тобі ці дурні тренування! - Говорив на той час близький друг хлопця. Та Бен робив усе на перекір.  
Спогади, спогади, спогади. Хороші, погані, дратівливі, душороздираючі. Та всі ці картинки належали Бенові. Жили в його голові. Назавжди посилилися в макітрі чоловіка.  
Раптом Бена вразило немов блискавкою в самісіньке серце. Ноги і руки чоловіка звела судома, а на устах стали виднітися тоненькі тріщини. Очні яблука під закритими повіками метушливо забігали, а скули заграли злісну, безшумну мелодію.
- " Календар ", - ледь чутно крізь не спокійний сон промовив чоловік. Де мій календар,- вже голосніше почулося з ледь відкрившихся уст Бена. Ти потрібен мені зараз, ти потрібен мені!!! - Двері до палати в якій лежав чоловік тихенько відчинились.