Календар 8

Офіцер Раян відкрив не товсту папку, на якій червоним карандашем були написані цифри " двісті вісімдесят три " .  
" Мабуть це номер його справи " - подумав Бен. 
- Бен Херпел, - розпочав читати вкладені в папочку аркуші полісмен. Другого серпня, дві тисячі дев'ятнадцятого року ви були помічені в квартирі дванадцять, на вулиці "Янтарній", будинок п'ять. Ви стверджували те, що проникли в квартиру до своєї коханої, яку звуть Лінсі. Не згадали? - запитав Раян.  
 

- Ні! - Здивовано відповів чоловік. 
- Ну добре. Цього разу я вірю вам, - сказав полісмен відкусивши при цьому носика сигарі, яку той дістав з шухлядки стола. 
- А якого разу ви мені не повірили? - Запитав Бен. 
- Другого січня того ж року Бене. Того ж року, - повторив Раян Брукс. Ви таким самим чином проникли в цю ж квартиру, керуючись такими самими аргументами як і сьогодні, чи вже можливо вчора, - полісмен підніс праву руку для того, щоб поглянути на годинника. Та ... ні, ще сьогодні. Хоча час вже пізній, - промовив той. 
 

- Чому я нічого з цього не пам'ятаю? Чи це якийсь новорічний розіграш? Якщо це так, то він у вас вдався. Можливо таким чином Лінсі вирішила провчити мене за той клятий поцілунок? Дуже смішно...!!! - сказав Бен посміхаючись. Як мені одразу не прийшло це в голову!!! Лінсі! Це все вона придумала для того, щоб помститися. От звідки ви знаєте ім' я Катрін! Ось звідки! - впевнений в тому, що розгадав цю загадку радів Бен. 
- Ніякого розіграшу тут немає. Робити більше нам нічого! Ви краще турбуйтесь про власне здоров'я. І лікара свого частіше відвідуйте. В іншому разі я буду звиртатися до конкретних служб, щоб ті ізолювали вас містере Херпел. Ізолювали від мирного населення. Ви можете нести небезпеку для людей... Я не хотів цього робити, але в мене немає іншого виходу. Мені шкода вас Бене! Ви були хорошим бійцем, хорошим боксеро. Я особисто вболівав за вас. Особливо в тому бою з Дереком Вульфом. Ох і бій же був!!! Шкода, що все так скінчилося... Для вас скінчилося містере Херпел... Для вас, - промовив Раян. 
 

- Я нічого не знаю про бій. З ким ви говорили я бився? З Вульфом? Вульф. Вульф! - щось знайоме. А Дерек Вульф!!! Шалений Дерек!!! Я його знаю особисто, але на ринзі ми не зустрічалися! Можу запевнити вас в цьому, - сказав Бен. 
- Знаю  Бене, що можеш запевнити, знаю. Але саме Вульф наніс тобі того нещівного удару. Удару, якого ти не очікував. Та ніхто такого не очікував! - з нотками смутку у голосі промовив Раян. 
- Лікарі вже приїхали. Серед них є містер Зоул, - знову почувся голос, який надходив зі стін кімнати. 
- Добре Гарі. Дякую! Ми вже майже закінчили, - відповів офіцер Раян, який так і не підкурив свою сигару. Так і протримав її зажату між пальцями правої руки, пожовклими пальцями. 
 

- Які ще лікарі? Який ще Зоул? Хоча і це прізвище мені чомусь здається знайомим. Що це все значить? Де Лінсі? Я хочу бачити свою Лінсі! - Прокричав Бен. 
- Ось Бене! Ти навіть свого лікара згадав. Це вже щось!!! 
- Та не згадав я ніякого лікаря! Лінсі! Лінсі!? - все голосніше і голосніше горлав чоловік. Бен піднявся зі свого стільця і почав шукати вихід з кімнати. Чоловік посмикав ручку дверей, але та не хотіла піддаватись. - Відчиніть двері! Відчиніть кляті двері, або я...
- Заспокойся Бене. Все буде добре, обіцяю. Тільки заспокойся! Сядь на своє місце. Сідай уже!!! - наказав Раян. З тобою просто поговорять і все. 
 

- Просто поговорять! Навіщо якимось лікарям просто говорити зі мною? Я не полюбляю лікарів, - і Бен знову сів на свій стілець, не відриваючи погляд від Раяна. - Я просто хотів бачити Лінсі. Просто хотів поговорити з нею. Нічого протизаконного я не зробив. Я просто хотів перепросити в неї. Хотів перепросити..., - сказавши це, Бен заплакав. Малесенькі краплиночки покотилися з його очей і впавли на край столу. - Я просто хотів перепросити, - повторював той наче запрограмований. 
 

Двері в кімнату для допитів відчинилися і в середину увійшло троє кремезних чоловіків. Одягнені вони були в білі халати, а на місці нагрудного кармана розмістився червоний хрест, вишитий червоними нитками. За кремезними санітарами до кімнати увійшов не великого зросту чоловік. Великі окуляри закривали йому половину обличчя і зовсім не личили до його маленького підборіддя. Ще більш дивакуватим чоловіка робив його білий ковпак на макітрі. Цей дивний лікар і був ні ким іншим, як лікарем Зоул. Бакс Зоул.