Календар 7

Ну привіт Бене. Я думав того разу була наша остання зустріч! - Проговорив сідий чоловік, років чорока п'яти підкурюючи при цьому товсту сигару. Обличчя у чоловіка було червоне, немов тільки но бідолаху окропили кип'ятком. На пальцях правої руки виднілися жовті сліди від щоденного паління. І на густих немов щітка вусах ця жовтизна була також присутня. Бен добре розгледів чоловіка, хоч світло в кабінеті в якому вони перебували було тьмяним і давило на мозок. 
 

- Ти знову скажеш те, що не пам'ятаєш мене. І тих подій, які щоразу тут відбуваються. Відбуваються у цьому кабінеті. Тебе звичайно можна зрозуміти, але це вже занадто, навіть для такого досвідченого поліцейського як я, - промовив чоловік, а потім закашлявся так, немов би в останнє. 
- Покинули б ви цю вбивчу звичку. Рано чи пізно вона наздожене вас і потім вже буде пізно щось робити, - з жалем в голосі сказав Бен. Встромить ножа вам в ваші легені і все..., кінеці. 
 

- Ой досить вже повчати, не маленький. У своєму залі молодь повчав би, а не дорослу людину! Я знаю, що роблю, навідміну від декого. А взагалі нас всіх чекає одна і та сама участь. То краще не нервуй мене дарма! - Сказав полісмен прискіпливо вирячившись на сигару. Якщо чесно давно збирався покинути, та ніяк, - додав задумливо. 
- Я міг би допомогти. Немає нічого неможливого, - сказав Бен. 
 

- Ти і минулого разу говорив те саме. Не пам'таєш!? Звісно не пам' ятаєш! Тож повторимо все спочатку, - поліцейський дістав із шухлядки стола папери і поклав їх на стіл перед собою. 
- Як вас звуть? -повільно випускаючи димок з рота запитав поліцейський. 
- Не розумію навіщо потрібна ця вистава? Ви знаєте хто я такий і як мене звуть! - Сердито відповів Бен. Ви краще скажіть мені своє ім'я. Для того, щоб я знав з ким маю справу і на чиє ім' я подавати позов до суду за безпідставне утримування. 
 

- Позов значить!? Значить безпідставне? - спокійно немов удав відповів коп. Офіцер 
Брукс. Повне ім'я Раян Редлі Брукс. У позивному листі так і напишете. А ще не забудьте дотати пояснення, чому ви вдерлися до чужої квартири містере Херпел, чи як вас там?! - 
- Ви, що знущаєтесь з мене, - грізно промовив Бен, піднявшись при цьому зі стільця. 
- Раяне! Потрібна допомога, - почувся голос з динаміка посеред кімнати для допиту. 
- Ні Гарі. Все гаразд. Не хвилюйся там, випий краще кави, - так само перебуваючи в образі удава відповів Раян. 
 

-  Містере Херпел! Ви мабуть вже зрозуміли, що ми не вперше ведемо подібну розмову, - сказав полісмен, загасивши сигару об попільничку. Але звіт мені все рівно потрібно здавати нашому злісному сержантові. Тож..., доведеться розпочинати все спочатку. Питаю ще один раз для протоколу, назвіть повне своє ім'я. 
Бен дивився на поліцейського, котрий виконував свою роботу і нічогісінько не розумів. 
- Ми, що вже з вами зустрічалися? - Зніяковіло запитав Бен. 
 

- Неодноразово Бене! Неодноразово... , відповів коп. 
- І за яких саме подій траплялися ці розмови? - Задав питання Бен. 
- За яких подій!? За ось таких подій і траплялися! І... не впевнений, що більше не траплятимуться. А ти Бене! Що можеш згадати ти??? - Задав своє питання Раян. 
- Коли це ми перейшли на "ти"? - сказав Бен. 
 

- Та ми давно з тобою на " ти", - відповів правоохоронець. Заспокойся Бене, сядь на місце. Поганого нічого тобі тут не зроблять. Звісно якщо добре будеш себе поводити. Не як першого разу! 
- А що було першого разу, - з цікавістю запитав Бен. 
- Та нічого такого. Нічого цікавого. Колись сам згадаєш і розповіси мені! - Сказав офіцер Раян і почервонів здавалося ще більше. 
 

- Я просто хотів побачити свою дівчину Лінсі. Ми майже два роки зустрічаємось, а тут таке трапилось! Вона стала свідком того, як її краща подруга..., як наша подруга накинулася на мене з поцілунками. Вірніше - це був лише один поцілунок, але і цього було достатньо. А заліз я до її спальні тому, що слухавку вона не бере. Я таке не вперше роблю і не думаю, що я скоїв якийсь злочин. Вона сама колись подала мені ідею з водовідвідною трубою. Її це збуджувало. А потім..., не договорив Бен. 
 

- Так Бене. Все це я вже чув. І про подругу Лінсі. І про підступний поцілунок подруги Катрін, якщо я не помилився з іменем, - і полісмен відкрив папку з паперами, мабуть для того, щоб підтвердити свої слова. 
- Так подругу звуть Катрін. Але я не називав вам офіцере її імені, - сказав Бен розуміючи те, що він по вуха у лайні... М'яко кажучи.