Календар 2

 Мобільний знову задзвонив і цього разу Бенові вдалося прийняти виклик. 
- Ало Лінсі, Лінсі, - міцно притиснувши телефон до вуха проговорив чоловік. 
- Ні Бене, це не Лінсі! Ти що читати розучився? - Відповів чоловічий голос у динаміку. 
 

- Це що ти довбаний нігер? - Почулося розчарування в голосі Бена. Я не чекав твого дзвінка Карле. Нігером Бен називав свого кращого друга через колір його шкіри. 
- Та я помітив. Щось сталося? - Запитав чоловік з іншого боку слухавки. Учора ввечері все було добре, як мені здавалося! Чи я помиляюся? 
 

- Так все було добре, доки Катрін невлізла зі своїми привітаннячками. - Сказав Бен. 
- А що такого зробила Катрін? - Запитав Карл. 
- Та нічого такого... окрім поцілунка, такого смачного поцілунка, ще й на очах у моєї Лінсі. - Сказав Бен. 
 

- Ого! А коли це сталося, що я не помітив? - Запитав Карл. 
- Та ми прощалися і..., всі були під алкоголем. Якось вона сама.... ой,...Не діставай і так гидкою. Випалив знервований Бен. Найгірше те, що Лінсі не хоче мене чути. Постійно скидає мої виклики. Я вже телефон роздовбав через нерви. 
 

- Постарайся заспокоїтися. Скоро вона охолоне і сама тобі зателефонує. Запевняю тебе друже, так воно і буде. От тільки я зовсім не розумію вчинка Катрін. Ми стільки років знайомі і я ніколи не міг уявити, що це янгольське створіння здатна на таке. - Сказав Карл. Це все довбаний алкоголь, - додав той сердито. 
 

- Я..., я сам винен, баран. Вони кращі подруги, а я... На носі Різдво...- Промовив Бен і замовк опустивши голову. Що робити тепер я не знаю, - сказав чоловік немов би з останніх сил. 
- Хочеш давай зустрінемось, поговоримо? - Запитав Карл. 
- Так мабуть хочу. Ще трішки і мізки розплавляться. Треба якось відволіктися. А пізніше поїду до неї додому і....
- Ей-ей, не поспішай, - перебив його Карл. Давай все почерзі. По чееерзііі...  
 

- Добре. Зустрінемось в нашому ресторані через годину.  Поклади слухавку першим, бо я не зможу. Дисплей вщент, - сказав Бен і у відповідь почув короткі гудки. 
 Бен ще довго дивився на розбитий мобільник і думав, що так само розбив серце своїй коханій дівчині. Хлопець ніколи, нікого так сильно не кохав, як Лінсі. Та він взагалі у свої двадцять вісім років ніколи не кохав. Стосунки звісно були, але не тривалі. Не вистачало чоловікові чогось такого, чогось незвичного, чогось... Чогось, що було в Лінсі. Дівчина заворожила його з першого знайомства. Це був День Народження спільного друга. Нууу не зовсім їхнього! Брату Карла тоді виповнювалося вісімнадцять, а Лінсі навчалася з ним в одному університеті, на одному й тому ж курсі. Так любов до науки скріпила руки Бена та Лінсі. Бен відразу відчув, що ця тендітна дівчина має бути його. Саме його. 

Завоювати серце дівчини у чоловіка не зайняло багато часу. Наполеглевість - це найвираженіша риса характенру чоловіка. "Якби не наполеглевість у житті, так говорив сам Бен, то я так  нічого у спорті і не досяг". Чоловік працював тренером по боксу, тому чітко ставив задачі і чітко їх виконував. 
 

Та і Лінсі він одразу сподобався. Привабливмй, високий, з гарним тілом. Окрім фізичної краси Бен чудово володів почуттям гумору. Був доволі співчутливим, та завжди готовим прейти на допомогу близькій людині. 
Гарна склалася пара. Та не все так просто і життя все ж вносить свої корективи.