Календар

  Бен тримав у руках подаровану річ. Він простло сидів на ліжку у своїй просторій спальні і виртів у руках маленького подарунка. Відривний календар нічим не відрізнявся від інших календарів, яких вистачало на поличках магазинів на передодні Нового Року. Нічим, окрім запахів парфум жінки , яка його подарувала. Та наче навмисно просякла тонесенькі аркуші знайомими ароматами. Великими червоними літерами на календарі виблискували цифри 2020 рік. Картонна підставка слугувала утриманням на рівній поверхні. У  Бена це був столик біля ліжка. 
 

- За золоту підвіску якийсь тупий календар. Моя бабуся користувалася таким - роздратовано сказав чоловік і кинув подарунка на підлогу. А сам влігся на ліжко навіть не знявши взуття.
- Я навіть тут відчуваю твій запах. Еййй... , дратує! 
Чоловік піднявся з ліжка та вийшов до сусідньої кімнати. Всівся перед телевізором та почав клацати пультом від телевізора. При цьому ні на мить не затримався на жодному з каналів.
 

- Ну і що з того, що я її поцілував? Це просто був вітальній поцілунок, просто вітальній... з язиком..., чоловік ще більше обурився і жбурнув пульта в стіну так, що той розлетівся на маленькі шматочки. 
Посидівши ще де який час перед програмою новин, на якій Бен зупинився перш ніж розтрощити невинного пульта. Він знову повернувся у спальню. Чоловік підняв з підлоги календар і сів на підлогу, підігнувши ноги під себе. 
 

- Лінсі я не хотів. Я чесно не хотів, - спокійно сказав Бен, не відриваючи погляд від календаря. Ти мабуть з любов"ю вибирала його мені, а я ... - Чоловік поліз в кишеню джинсів, щось поспіхом шукаючи. Через секунду Бен у правій руці тримав мобільний. Хлопець не довго вагаючись натиснув на екрані слово "Кохана". Сенсор відпловів на дотик не одразу, так-як був в дрібненьких розколах.
 

- Чортовий телефон! - зосереджено випалив Бен. 
Сенсор піддався пальцям чоловіка і на екрані відобразилося фото молодої дівчини років двадцяти, дуже гарненької на вигляд. Хоча фото і було по пояс, але і цього вистачало зрозуміти, що дівчина гарненька. Каштанове довге волосся, великі сірі очі дивилися з екрана телефона прямісінько в душу. Таке витончене обличчя, що самий відомий чоловічий журнал погодився б взяти її на свою обкладенку. 
Тууууууууу - Туууууууу - Тууууууууу, ту - ту, ту, ту, ту.....
 

- Знову відбила. Знову відбила с..., - ледь не вилаявся Бен, а телефон тим часом вже прямував прямісінько в стіну. Малюючи на дисплеї новенькі візеруночки. 
- От сучка, - все таки вирвалось. Нерви мої випробовуєш? Ну добре.
З віталдьні почувся рингтон мобільного. 
 

- Далеко ти залетів, - сказав Бен. Навіть працюєш? 
"Можливо Лінсі вирішила все таки поговорити" - Подумав Бен і пішов на звук. 
- Далеко я тебе жбурнув! - не вдавалося знайти мобільного телефона. 
 

Аж ось світло з під крісла. Бен ліг на підлогу і засунув туди руку. Діставши телефон розібрати номер абонента, який телефонував було не можливо. Навіть прийняти виклик не вдавалось. 
 

- Більше не будеш кидатися гаджетами? - Запитав себе Бен. Та той знав, що це було не вперше. Це не єдиний телефон, який постраждав від спецефічних стосунків Бена та Лінсі. 
Телефон замовк. 
- Чому Стів Джобс не зробив вас міцнішими? - Сказав Бен. Та знав чоловік і те що, якої міцності не був би телефон...,це до першої сварки.