Хлопець, який ніколи не спить. 11

Вже через якіхось сім годин Логан стояв в кабінеті свого доброго знайомого, чекаючи пояснень від того. В дорожній сумці, яка бовталася за спиною, Макс приховав річ, котру зняв з стіни у кімнати Стівена. Вигляд Логан мав стревожений та в одночас знервований. Чоловіка цікавило те, чи знав його друг про проданий будинок? Чи то просто збіг прізвища у паперах на нерухомість? Багато питань назбиралося в голові у лікаря, поки він прямував на авто, долаючи сотні миль до лікарні, де працював його товариш. З голови Макса не виходила та дивна жінка, яка переслідувала його з того часу..., з того сна. Індіанка з"являлася чоловікові у різних місцях. Ось Логан купує пляшку не газованої води в супер маркеті, а касиркою на мить стає жінка зі сна. Протягує Логанові воду і говорить своїм дивним голосом; 
 

- Тепер ти все знаєш дурний Логан, все знаєш! 
Потім зникає. 
- Це просто примара. Ти чортова примара, - кричить Макс на продавчиню в маркеті, а та з випучиними очима проводить поглядом чоловіка до виходу. 
" Можливо викликати охорону " - Подумає розлючена жіночка, перш ніж Логан зникне з її виду, назавжди. Лишивши слід божевільного клієнта. 
 

Тепер Макс на бензиновій заправці. Заправляє свій автомобіль пальним, щоб не зупинитися десь посеред дороги і не стати легкою здобиччю для викрадачів авто, маньяків та іншої мерзоти. 
- Тепер ти бачив все на власні очі. Бачив і знаєш все, - касирка на АЗС, в подобі старої знайомої Логана. Шепче йому  завчені фрази. 
" Що вона хоче? Яку правду відкрила мені? Сподіваюся Рік Морган допоможе розібратися з цією примарою. Дуже сподіваюся. Надіюся на те, що це не просто збіг прізвищ. Думаю він все знає. Серце підказує, він все знає. " - Ввесь шлях одні й ті ж думки. 
 

- Привіт Ріку. Давненько я в тебе не був. У тебе новий кабінет? Гарний! - Здивувавши Моргана своєю появою в його кабінеті, привітався Макс. 
- Макс! Макс Логан!!! Охооо...!!! А чому не позвонив? Чому не попередив, що приїдеш? Ти сам один, чи з дружиною? - Радісно привітав Рік старого друга. 
- Ні. Ні Ріку. Я один. Треба терміново з тобою поговорити. Розмова піде про ту справу, за яку ти порадив взятися саме мені. Справу юнака, котрий лікувався у твоїй клініці від безсоння. Стівен Мунс! Згадав! Хлопчина не спав вже довгий час і я... В процесі лікування стали відомі де які обставини. На які ти повинен дати мені пояснення, - знімаючи рюкзака з плечей почав розмову Логан. До моїх рук потрапили папери на нерухомість, яка є під володіннями родини Мунс. В документах я наткнувся на знайоме прізвище. Це твоє прізвище Морган. Твоє? 
 

- Так, так я знаю про що ти говориш. Правду кажучи я чекав на твою появу трішечки пізніше, але... 
- То ти знав? Ти все знав і не сказав мені! Мені своєму... Своєму кращому другові? - Розлючено промовив Макс. Як ти міг? Я... Я просто не знаходжу слів Ріку. Просто не знаходжу слів. Після того, що ми разом пережили. Після стількох років нашої з тобою дружби. Дружби! Дружби??? Я не можу нормально спати. Мені сняться кошмари. Кошмари, котрі перейшли за мною у реальність... А ти говориш спокійним тоном, що все знав?  
 

- Та заспокойся друже! Дай мені договорити! Я не хотів, щоб щось погане з тобою сталося. Так! Я знав про те, що родина Мунсів проживають у будинку мого покійного двоюрідного дідуся. Здогадувався про те, ... що лікарі Стівену  не допоможуть, але...тому... Ти ж сам хотів зіткнутися з чимось не звичайним? З чимось таким, що не підлягало б поясненню з боку медицини. Ти вивчав, ретельно вивчав схожі випадки проводячи час за відповідними книгами. Я вирішив, що... 
 

- Не такі випадки. Те про що я читав і вивчав схожі захворювання, зовсім не співпадаютьз випадком Стівена. Зовсім! То ти говориш, що будинок Мунсів належав колись твоєму дідові?  
- Двоюрідному дідові, - виправив Морган. 
 

- Добре-добре, нехай двоюрідному. Але ж... Ось подивися на цю річ. Можливо ти і про неї забув мені розповісти, - Логан діставши з торбини Розп"яття протягнув його Рікові. 
- Де? Де ти це взяв? - побачивши дерев"яну скульптуру, здивованим голосом промовив чоловік. Я впізнаю цю річ з мільйона. Вона не хороша. Через неї мій дід..., двоюрідний дід, з"їхав з глузду. Принаймні так вважала його рідня. І я також.