Хлопець, який ніколи не спить. 9

Вже наступного ранку Макс Логан стояв на погрозі будинку, за адресою: "Хорстон, вулиця Кленора, будинок двадцять два", та натискав кнопку дзвінка, розміщеного над вхідими дверима.
- Докторе Логан! Ми чекали на вас завтра, - промовила Енні здивованим голосом. А чому ви так рано? Щось сталося? Якісь невтішні новини? - продовжувала засипати доктора питаннями жінка, поглянувши при цьому на наручного годинника. Той показував дев"яту двадцять. Енні навіть не встигла одягнутися. Тому відчинила двері в банному халаті, одягненому поверх нічної сорочки. Ви вже пробачте мене за такий вигляд. Я не чикала на гостей в такий ранній час, - ніяковіло додала жінка. 
 

- Хто там так рано до нас завітав? - Почувся голос Річарда зі сторони гостинної. 
- Це прийшов доктор Логан, - відповіла Енні в той час, коли господар підійшов до дверей. 
- Пробачте мене, що потурбував вас в такий спосіб, але... Розумієте, мене мучить... 
- Проходьте будь-ласка до будинку, якщо ви вже тут, - з усмішкою сказав Річард, подаючи знак рукою. 
 

- Я не можу нормально спати після нашої з вами зустрічі. Точніше кажучи... Я майже не сплю взагалі. Мене постійно переслідують кошмари. І ці кошмари не дають мені спокою навіть в день. Я постійно відчуваю її присутність, вона..., - стревожено розпочав розповідь лікар, пройшовши до вітальні. 
- Містере Логан! Що ви таке говорите? Які сни? Яка жінка? Прошу вас заспокоїтись і почати все з початку, - промовила Енні, яка відчула тривогу в голосі Логана. 
 

- Розумієте! Я постійно бачу її. Я постійно її відчуваю. Спочатку вона мені наснилася, але тепер. Тепер я навіть не знаю, що зі мною коється. Я! Я!... Я не божевілбний! Ні! Просто мені терміново потрібні якісь пояснення, - все говорив і говорив Макс. 
Енні та Річард бачили перед собою зовсім іншого Логана. Не того життєрадісного чоловіка, що зустрів їх у своєму будинку. У своєму чудовому маєтку! Ні! Це був інший чоловік. Зовсім інший Макс Логан. Своєю божевільною поведінкою він трішечки лякав подружжя та змушував їх сумніватися у його компетентності, у його вміннях.  
 

- А де зараз Стівен? Я маю побачити хлопчика, - промовив Макс. 
- Він як завжди у своїй кімнаті. Де ще йому бути в такий час! - Спокійно відповів Річард, з якимось острахом в очах подивившись на сонну дружину. 
- Ви пов"язуєте свої нічні кошмари з нашим сином? - Задала питання Енні. Як це можливо? Добре містере Логан. Мені потрібно привести себе до ладу, скажімо так. Потім ми піднімемось до кімнати Стівена і ви все в нього запитаєте. А зараз попрошу вибачення, - сказала жінка прямуючи в бік ванної кімнати. 
- У вас чудовий будинок. Просторий та затишний, - роздивляючись навкруги себе сказав Макс. Ви давно його придбали? 
 

- Це питання ви вже задавали нам при нашій першій зустрічі, - відповів Річард лишившись на одинці з лікарем. Я підготував відповідні папери, які точно вказують дату придбання цього будинку. Це не складе труднощів, але все ж.... Навіщо вам це потрібно? Особисто я не бачу нічого спільного з купівлею дому і безсонням нашого сина. 
- Це просто мрої особисті здогати. І нічого більше. Я вже вам говорив. 
- Ви поки-що відчувайте себе як мудома, а я за паперами, промовив Річард. 
 

- Не поспішайте, - додав Макс. 
Не минуло і п"яти хвилин, як Річард зайшов до вітальні тримаючи в руках ділового портфеля. З якого дістав і поклав на стіл папку з паперами. Одразу за Річардом у кімнату увійшла Енні, маючи причепурений вигляд. 
" Скільки жінці потрібно часу, щоб навести красу на своєму тілі " - Промайнула думка в голові Макса. " Моя Ельза збирається довше" 
 

- Ось докторе. Дата коли саме ми його придбали, - Річард знайшовши потрібну сторінку в паперах і простягнув її Логанові. Тим самим перебивши його думки.  
- Десять. Десять років тому ви придбали цей будинок, - задумливо промовив доктор Логан. 
 

- Я ж говорила десять! 
- Тобто десять років ваш син Стівен не спить? 
- З початку переїзду точно все було добре, а потім..., потім. Коли саме Стів перестав спати я не можу згадати лікарю. Багато часу минуло і все затяглося на довгі роки, - промовила засмучена жінка. Ми тоді з чоловіком зробили ремонт у його кімнаті. Були щасливі і ...  
- Морган??? - Перебив розповідь жінки здивований голос Макса. Морган??? - повторив той.  
 

- Чому в паперах фігурує дане прізвище? 
- Так. Я хотів ще тоді повідомити вам містере Логан, що цей будинок належав колись далекому родечеві нашого і вашого знайомого. Але забув. Та думаю це не має ніякого значення, - спокійним тоном промовив Річард. 
 

- Можливо. Можливо... - Впав у роздуми Логан.