Хлопець, який ніколи не спить. 8

Маленькому хлопчику, котрий нерухомо лежав на колінах у незнайомця на вигляд було років шість - сім, не більше. Чоловік вмостив дитину так, що голова хлопця була зажата колінами старого індіанця. А ноги звисали на підлогу, майже торкаючись полум"я. 
- Ти уважно дивишся? - Голос жінки не вмовкав. 
- Навіщо ти мені це показуєш? Я не маю бажання ...., - не закінчив Логан. 
- Не будеш задавати дурні запитання, дурний Логан, - голос незнайомки ставав все ближче і ближче. 
 

Логан ніколи в житті не забуде побачиного. Він був здивований жорстокості старого на вигляд індіанця. 
"Що такого міг наробити малий? Що він такого міг накоїти?"
Рука старого занесла ножа над головою дитини. Гостре лезо впнулося в ліве око хлопця. 
- ; Норено прольт вааапрок, норено прольт ваааааапрооооок ; ...., - старий не замовкав, промовляючи якусь несенітнецю.  
Логан знову кинувся до божевільного дідугана, але гаряче полум"я зупинило його.  
 

- Що ти робиш? Що ти..., - побачивши кров, що побігла по обличчі дитини Логан замовк. 
Індіанець з тріском витягнув очне яблуко з черепа і взявся за інше око. Хлопчина не ворухнувся.  
" Мабуть він вже мертвий " - подумав Макс. " Ти його вже вбив " 
- ; Норено прольт вапрок ; , - все голосніше нашіптував божевільний старий. 
 

Ось і праве око опинилося в руках вбивці. Кров розтікалася, розбризкувалась навкруги. Червоні краплі вкривали стіни намету. Одяг старого, та і ввесь стариган був вимазаний кров"ю хлопця. 
- ; Норено прольт...., норено прольт ; , - закінчив старий свою молитву і легким змахом руки вкинув очні яблука дитини у вогонь. Полум"я піднялося і зашепіло так, ніби дякувало старому індіанцю за такий дарунок. 
- Тепер ти все знаєш! Тепер ти бачив все на власні..., на власні очі, - з за спини Логана вийшла незнайомка. Не було вже гарної дівчини, котра своїм поглядом манила Макса. Перед ним стояла та-сама потвора, яка раніше привела його сюди. 
 

- Що це все значить? - збентежений чоловік задав своє останнє питання жінці, як та знову розчинилася у темряві. 
Логан знову перевів погляд на індіанця, який вже піднявся на ноги.  Перед старим валялося тіло маленького хлопчика, як якийсь непотріб. Той переступив через бездиханну дитину і рушив в напрямку Макса. Старий пройшов повз Логана не помітивши його. Не те що не помітив! Він немовби пройшов  наскрізь. 
Вогонь перекинувся на лежаче перед багаттям тіло. Мертву дитину швидко охопило полум"я, яке шепіло з кожною секундою все більше. 
 

- О Боже мій! Ооо Боги! Прокинься Максе! Прокидайся вже! - Голосно кричав Логан дивлячись на багаття. 
" Отче наш, що є на Небесах,
Нехай святитбься ім"я Твоє, 
Нехай прийде Царство Твоє..., - старався Логан згадати хоч якусь молитву. А це...! Та це ж...
 

Макс помітив знайому річ, яка лежала біля мертвого хлопця. 
Змочене кров"ю безневинної дитини. Посеред бруду і смороду. В не пристойному для нього місці. Валялося Розп"яття. Зроблене з дерева Розп"яття Ісуса Хреста. 
За мить полум"я охопило ввесь намет і Логан був змушений втікакти, лишивши у вогні тіло хлопця. Макс біг не зупиняючись.В голові у чоловіка все перемішалося і побачене проскакувало короткими відрізками кіноплівки. 
 

" Потворні люди. Дивакуватий, безжальний стариган. Тіло маленького хлопчика. Вродлива індіанка, котра показала йому все це. І Роп"яття. До чого в цій страшній історії свята, божа річ? " - милькали зображення, немов-би відтворені діапроектором. 
- Любий. Коханий! Прокинься! Що з тобою? Макс, все добре? - почув чоловік крізь жашіття ніжний голос Ельзи. 
 

 - Тобі щось погане наснилось? - з помітною тривогою на обличчі запитала жінка. 
 

 - Я! Я... Я не зовсім впевнений, що наснилося. Не впевнений, - перебуваючи в шоці відповів чоловік.