Хлопець, який ніколи не спить. 2

 - Якщо ви впевнені в тому, що саме доктор Логан допоможе нашому синові... То нехай так і буде. Ми з дружиною згодні. Хоче спробувати? Ми не заперечуємо, якби тільки його методи були дієві. Моя дружина вже наголошувала на тому, скільки гарних спеціалістів бралися за проблему Стівена. То-ж, якщо ваш вельмешанований лікар має якісь сумніви, нехай краще не береться, - промовив Річард, висуваючи свої умови. 
 

- Я співчуваю вам і вашій дитині. Щиро співчуваю! Можу тільки уявити, що довелось пережити вашій сім"ї. І я б-ніколи не пропонував вам допомогу, будучи не впевненим. Я багато років знаю містера Логана, коли той тільки розпочинав вивчати медицину. Та...,  
- Пробачте! можливо ми були різкі з вами. Це просто нерви. Ми не маємо сумнівів у вашій компетентності і в компетентності вашого знайомого доктора Логана, але ж ... Скільки ми з чоловіком чули таких обіцянок. Зрозумійте нас правильно докторе Морган. Зрозумійте правильно, - сказала Енні, опустивши свої великі, сині очі в підлогу. 
 

- Не будемо витрачати дорогоцінний час на безглузді балачки. Я зараз-же призначу вам зустріч з містером Логаном і ви безпосередньо з ним обговорите проблему вашого Стівена, - впевнено сказав лікар. 
Морган провів поглядом до дверей кабінету подружжя, яке з черговою надією полишало  черговий лікарський к абінет. Він ще довго дивився на зачинені двері і думав. Все думав, - чи правильно він вчинив. Випадок хлопчика доволі цікавий з боку психології і Морган не міг втратити таку можливість. Він чомусь на всі сто відоків був упевнений, що має передати справу Стівена саме Максу Логану. Відірвавшись від надокучливих думок Морган підняв слухавку телефона і набрав знайомий номер. 
 

  *
 

- Стівене? Ти в своїй кімнаті? - Прокричала Енні закриваючи вхідні двері будинку на ключ. Ми вже повернулися, - жінка прислухалася чекаючи на відповідь сина. 
- Так мамо, я в себе! Як все прйшло? - Поцікавився юнак. 
- Все добре. Навіть є гарні новини. Лікар Морган порадив нам чудового спеціаліста і призначив зустріч з ним. В понеділок, о десятій ранку ми повинні прибути на огляд до клініки Логана. Клініка знаходиться приблизно за сто тридцять миль з відси. Адресу і телефон містер Морган лишив нам, - сказала жінка синові в надії, що той порадіє почутому. 
 

- Знову психіатр? - Зовсім не радісним голосом промовив хлопчина. Ви обіцяли мені, що більше не буде психіатрів! Мамо! Ви мені обіцяли! - обурився Стівен. 
- Звідки ти взяв, що Морган порадив нам психіатра? Це просто його гарний знайомий, також лікар, який спеціалізується на таких проблемах як твоя, - спокійним голосом відповіла жінка. 
 

- Тобто ти хочеш сказатите, що ввівши в пошуковій системі " Google " слова, ... як ти там говорила,... клініка Логана? Нічо подібного з психіатрією я не побачу? - Щось мені не дуже в це віриться, ... мамо, - невдоволено промовив юнак. Я розумію те, що моя хвороба ніяк не піддається лікуванню. Розумію скільки сили ви витратили в надії, на моє цілковите одужання. Але мамо! Я не псих! Те, що я говорив і говорю - цілковита правда. Чому ніхто не вірить мені? Навіть ви.Тату! Скажи щось, не мовчи! 
- Синку, ... ми з мамою жодної краплиночки не сумніваємося у твоїх словах. Але є лікарі, які трішки піддають сумнівам твою правду. От і все! Не буду заперечувати те, що доктор Логан психіатр, але чудовий спеціаліст. Містер морган запевнив нас, - підключився до розмови батько хлопчика. Стіве! Я тобі обіцяю! Це останній наш лікар психіатр, обіцяю! - Обіймаючи сина, старався заспокоїти його Річард.   
 

- Тепер підіймайся на другий поверх до своєї кімнати і постарайся заспокоїтись. Через хвилину ми з мамою піднімемось до тебе. І ти розповіси нам, що робив на протязі дня, доки нас не було. Добре? - промовив Річард послаблюючи обійми.  
Кімната Стівена знаходилася на другому поверсі будинку. Вона здавалася затишною та просторою. В кімнаті було багато іграшок. Хлопець приділяв їм багато уваги, особливо вночі. Особливу роль в його колекції, займали не великі фігурки солдатів, які завжди були на поготові і готові до бою. Стів розтавляв тих по всій кімнаті і влаштовував нічні бої. Не одноразово заважаючи цим батькам бачити сни. В кімнаті стояв стіл, на якому хлопець робив домашні завдання. Розкішний стілець, який повертався на сто вісімдесят градусів навколо своєї осі, та їздив на коліщотках по всій кімнаті. Хлопець часто уявляв себе директором якоїсь фірми, при цьому закинувши ноги на стола. Все в цій кімнаті отримувало вдосталь уваги від господаря, окрім...
 

В дальньому кутку. З права від вікна, стояло велике ліжко. На перший погляд те здавалося дуже зручним. Але нажаль хлопцеві жодного разу не доводилося насолодитись сноведіннями на ньому. Над ліжком висіло Розп"яття. Старе, потерте Розп"яття. Залишене тут, ще з часів колишніх господарів.