Хлопець, який ніколи не спить.

Спробуйте не спати кілька днів! А як на рахунок декілька десятків днів? Тижні, місяці? Не пробували? Та й не раджу витрачати здоров"я. Протримаєтеся максимум чотири дні, а потім відключка. Одного разу я навіть перевірив на собі. Дарма. Потім пожалкував. За такою спробою слідував не однотижневий прийом пігулок, для заспокоїння нервової системи. Крапильниці, до складу яких входили вітаміни та ще багато інших лікарських препаратів. Зараз і не згадаю. 
 

А от добре пам"ятаю те, через що саме наважився на такий крок, будучи підлітком. В цей час ми впевнені в тому, що здатні голіруч звернути гори. Самотушки подолати зграю голодних вовків. Без краплиночки води прожити в пекучій пустелі. Не замерзнути на північному полюсі, будучи роздягненим. Все "по плечу". Та що таке, порівняно з цим, не спати? ... Запросто! 
Знайшовши старого записника, який знаходився у підвалі нашого будинку. Я вирішив, що також зможу. Зможу як той Стівен. Так називав себе хлопчина, котрий заповнив сторінки блокнота рядками. За збігом обставин він виявився моїм тескою.
 

*   *   *
 

 Цей дім мої батьки придбали пів-року тому. Таткова фірма, у якій він працював багато років, відкрила філіал в цьому містечку. І рішенням директора, його було переведено на нове місце роботи. Звісно тато потягнув нас із мамою за собою, хоча..., мама була від цього не в захваті, м"яко кажучи. Але - родина перш за все. Ось так тато знайшов оголошення про продаж даного будинку. І ось так дивний записник опинився у моїх руках. Спершу він потрапив до таткових рук, ми тоді разом наводили лад у підвалі. Прийнявши дивну писанину за непотріб, тато відсортував блокнота до сміттєвого бака. А мені той здався цікавим. Я потай лишив записника, врятувавши його від сміттєзвалища. І не пошкодував, а навпаки! По цей день я вдячний Стіву за цікаву історію його життя. 
 

*   *  *
 

 Стівен зі своєю родиною мешкали в будинку за адресою: Хорстон, вулиця Кленорга, будинок 22. Мати хлопчика Енні та батько Річард, виховували малого Стівена в релігійних традиціях, тому як самі були віруючими людьми. Що неділі родина відвідувала місцеву церкву, яка була в парі кварталів від них. Відзначали разом релігійні свята. Молилися за вечерею, та обов"язково вивчали святе писання. Здавалося все було добре у малого Стіва, але... - це лише перші рядки щоденника хлопчика. 
 

*   *   *   
 

 Той день. Точніше, ту ніч, коли Стів вперше не міг стулити очей він не пам"ятав.
"Можливо п"ять, можливо шість, сім років тому". - Часто старався згадати юнак, та це було йому не під силу. Стівен цього року відсьвяткував свій чотирнадцятий день народження, з яких він толчно не спав майже половину життя. Що тільки не робили хлопцеві: відвідування дорогих медичних закладів, безкінечні консультації не дешевих спеціалістів. А скільки часу дитині довелося провести у лікарських палатах? Ойоойоой! Всього і не згадати. Всі ці процедури коштували не маленьких затрат і родині доводилося постійно економити. 
 

- Пане Річарде, я думаю, що ваш хлопчик спокійно собі спить! Просто не пам"ятає про це! Його мозок не сприймає цього як сон. Повірте мені, - це цілком можливо! - Запевнював батьків лікар Морган, сидячи у розкішному кабінеті приватної клініки. Я можу запропонувати вам послуги кваліфікованого психіатра. Він - просто майстер своєї справи і ніколи не биреться за пацієнта, якщо до кінця не впевнений у його видужанні. Медичну карту вашого хлопчика доктор  Логан вже брав до рук та досконало вивчав розлади Стівена. Так! Звісно він був вельме здивований тим, що дитина може не спати кілька років. Та навіть більше! Лікар готовий взяти до себе вашого сина! Це, як він сам говорив, нечуваний досвід у його роботі. - Намагався переконати батьків містер Морган. 
 

-  Думаєте, що за останні кілька років ви перший хто нам таке говорить? Чимало хороших психіатрів брались за проблему нашого сина. Вони запевнювали нас в тому, що знайдуть рішення проблеми за кілька тижнів, максимум місяців. І що? Де вони зараз з їхніми прогнозами? Чесно какжучи докторе, я нікому вже не вірю. Розумію, що так не правильно, але... Так і є. - Зневіреним голосом відповіла Енні.