Він. 6

Лулу привезли назад додому через вісім днів. Лікарі зробили все необхідне і тепер собачка почувала себе добре. Лулу вирішили не залишати саму вдома.
- Я буду возити її зсобою!  Думаю вона звикне. Та й у мого деректора також "Хаскі", він теж бере собаку на працю. Я поговорю з ним! Думаю той без проблем погодиться. Заважати Лулу точно нікому не буде, - розмірковував зі своєю родиною Луіс, обіймаючи при цьому змучену клінікою собаку. 
 

Пластикова іграшка зникла з життя родини того дощового дня. Енді довго шукав її на наповненому вологою подвір"ї, але так і не знайшов. Луіс перевіряючи пробите колесо на своєму авто виявив, що ніякого носа від Пінокіо там не було. Камінець з горошину застряг у шині, але не зважаючи на розміри був дуже гострий. Чоловік навіть проколов собі пальця дістаючи його. Для того, щоб заспокоїти сина Луіс збрехав. Сказавши йому, що колесо було пробито пластиком від іграшки. 
- Я закинув той шматок подалі від дороги, - говорив в своє виправдання чоловік. А малий Енді повірив тоді в таткову брехню.  

                                     *          *         *         *         *

  - Задувай свічки і загадуй бажання. Тільки не здумай говорити його в голос! Не збудеться, - давала настанови своїй донці Сара.  
Дівчина набрала повні легені повітря. Ненадовго задумалась і дмухнула на торт. П"ять свічок їй вдалося погасити з першого разу, а на інші чотири довелось дмухнути ще разок. 
- "Хвостику"! Тепер не збудеться, - жартівливим голосом промовив Енді і розпочав діставати свічки з торта. 
- Енді! - Тато подивився на хлопця. Не псуй святкового настрою сестрі! - з посмішкою на обличчі сказав той. 
- Та все в твоєму житті буде добре і все загадане неодмінно збудеться. Ти в мене розумна дівчинка, - обіймаючи доньку, промовила Сара. 
 

На слова " розумна дівчинка " відреагувала Лулу і голосно залаяла. 
- Та давайте вже їсти торт! ! ! - не терплячи прокречав Енді. І щаслива родина приступила до солодкого сніданкую.  
На вулиці пролітали білі, пухнасті сніжинки, хоча за калиндарем була ще осінь. Нехай і останній місяць, але ... холодів ще не хотілося. 
- Зима настане мабуть рано цього року, - задумавшись промовив Луіс, дивлячись у вікно вітальні, яке з легка було засніжене. Але не дивлячись на це, як все таки гарно! 
До чоловіка з заду підійшов син, перебивши роздуми. 
 

- Тату? Ви не моглиб відпустити мене з друзями покататися на санях? - запитав хлопець дивлячись на заріяного батька, чекаючи позитивної відповіді. 
- Енді! Та хіба це сніг? Через годину, ну максимум дві, від нього нічого не лишиться. Окрім грязила, звісно. Зимові розваги ще попереду, не поспішай, - відповів на прохання сина чоловік.  
- Та поглянь як він сипле! Скоро не пройдеш, не проїдеш. Для того, щоб виїхати автомобілем з двору, потрібно помахати лопатою, - сказав Енді вказуючи рукою на сасніжене подвір"я. 
Погляд хлопця так і лишився десь біля воріт, а обличча вкрила червона маска. Енді витаращивши очі дивився у вибране місце, навіть проігнорувавши прохання матері, взяти ще один шматок торта. 
 

- А це що за ... ??? - Нарешті вирвалося з уст молодого хлопця. Цього не може бути! Як він..., - не договоривши свою репліку Енді вилетів на подвір"я, навіть не одягнувши теплого одягу. Хлопець підбігши до воріт, в котре не повірив своїм очам.  
Тут, обіпершись на металевий стовпець паркану, спокійно стояв він. Носатий Пінокіо. Фарба на ньому, на його не живому обличчі була як нова. Наче і не було тих довгих років, котрі родина жила без нього. А от по ньому так і не скажеш! Пластиковий хлопчик ніби помолодшав. Так, звісно! Про не живу річ так не можна говорити, але так здалося Енді в ту мить. 
 

- Мабуть хтось, вдосталь награвшись іграшкою, знову підкинув її нам. Ну добре! А ти біжи одягнися. В іншому разі можеш забути про зустріч з друзями, - сердито промовив Луіс, наздогнавши юнака біля воріт. 
- Але тату! Подивися на нього, на його обличчя! Він знову має носа! Ти ж сам говорив, що..., - знервованого Енді перебив батько. \
- Нууу... хтось, прирообив іграшці нову "нюхалку". Не бачу в цьому нічого дивного! Енді! досить вже, скільки років минуло. Заберемо його до будинку і покажемо твоїй сестрі. Я думаю вона буде рада бачити старого друга, на відміну від декого, - і чоловік підняв Пінокіо з холодної землі.