Він. 3

Маленька мрія брата і його сестри здійснилася. І ось гарного, сонячного дня вони у двох гуляють по вулиці, зі своїм домашнім улюбленцем. По дитячому хвасталися подарунком батьків перед друзями та привертали увагу сусідів. Малеча назвала собачку Лулу. Ім"я запропонувала Нора.  
- Лулу, дівчинко! До мене! - Кричав Енді команду собаці. - Принеси, - кидаючи пискливу іграшку викрикував хлопець. Маленька Лулу породи "Хаскі" хватала всі команди " на льоту", ніби знаючи їх ще до свого народження. 
В іграх з домашнею улюбленицею промайнуло того річне літо. Малечі так не хотілося, щоб воно закінчувалось, але час пролетів і дітей чекало навчання. 
 

 - Через вісім днів до школи! Завтра поїдемо по магазинах і купим все необхідне, - сказала Сара, трішки засмутивши цими словами малечу. 
Сім"я постійно виїздила на прикінці літніх канікул в місто, для того щоб придбати речі до першого вересня. От і цього року настав час для "шопінгу". 
- А з ким лишатимиться Лулу, коли ми підемо до школи? - За сімейною вечерею запитала дівчинка у батьків.  
- Лу хороша дівчинка! Слухняна! Думаю без проблем впорається самостійно, - відповіла Сара, запиваючи штрудель склянкою соку.

- Я впевнений - це зробив він, той клятий Пінокіо, - переконував батьків схвильованим голосом Енді. Коли я повернувся зі школи, наша дівчинка вже була в такому стані! Я не робив нічого поганого з Лулу, - повторював і повторював хлопчина. Я давно підозрював, що з ним щось не так! Чому ніхто не вірить мені, в мої слова? 
 

- Енді! Будинок зачіняється з середини. Ти першим за всіх нас повернувся додому. Ти знайшов її в такому стані. Тепер звинувачуєш у тому що сталося якусь іграшку? Ти малий... Іди до своєї кімнати! Поговоримо пізніше. ... Я поки-що не знаю як бути з твоєю брихнею, - кричала на сина розлючена жінка. Думай, що скажеш своїй меншій сестрі! Особливо коли тато повернеться з зоо-клініки маючи погані новини! Я не маю сил слухати твою брехню! - Закривши заплакане обличча руками, ніби з останніх сил промовила Сара. 
 

- Мамо, я не винен! - Тихим голосом вимовив Енді. 
- Я хочу в це  вірити, - з такою ж інтонацією відповіла жінка. Йди... Просто...йди. 
Енді різко обернувся від матері і швидко перебираючи ногами рушив до своєї кімнати. 
- Ти де заховався пластиковий виродок? Я знайду тебе! - Бігав по будинку знервований хлопчина та ніяк не міг знайти бажану річ. 
- Лулу... Лууу! - Відчинивши вхідні двері будинку кликала радісним голосом мала Нора. Та от на її голос сьогодні не бігла щаслива "Хаскі" . 
 

- Її тут нема, - почувся жалісливий голос жінки з закутка вітальні. 
- А де Лу? - з посмішкою на обличчі промовила дівчинка. 
- Запитай краще у свого брата! Можливо тобі він скаже правду, - не радісним голосом сказала Сара, відвертаючи свої заплакані очі до вікна кімнати. 
- Мамо! Що сталося?... Де Лулу? - дівчинці на оченята накотилися сльози, немов-би відчуваючи біду.