Сім хвилин 6.

 - Лу, - окликнув свого брата Ларі. - Тобі також не спиться? Може поговорим про того листа якого прислала Соня? Хочу знати, що вона тобі написала і чому я не отримую від неї так довго вісточки. Можливо вона згадувала щось про мене, а ти не хочеш мені говорити? Брат називається, - старався розговорити Ларі хлопця, який ніби не чув слів брата.
Звісно він не спав. Тримаючи листа від дівчини в правій руці під подушкою, Лукас чітко чув кожне слово брата. Хлопець як ніхто розумів обурення свого брата, але просто не міг передати написаного в листі. Хлопці останні місяці відчували ворожнечу і навіть суперництво один - до - одного. Але тепер Лукас не знав як йому правильно вчинити, як сприйме Ларі написане в листі і чи варто взагалі розповідати братові про це зараз.
Від Соні хлопці отримували листи кожного тижня, в одинь день. Дівчина на аркуші описувала своє життя і те як вона сумує за ними. А от останній лист прийшов тільки одному з братів, Лукас отримав його. Можливо там, на гражданці Лу порадів би тому, що вирішила дівчина Соня. Брати так довго чекали на її рішення, так як обоє несамовито кохали королеву їхнього серця. Але тільки не тут, не в такий спосіб. 
Соня мабуть і близько не здогадувалась те, як чекає солдат листа від своєї коханої. Як мріє про обійми з нею, поцілунки, про невідворотню зустріч. Тому вона і написала того безглуздого, не обдуманого листа. Що кирувало дівчиною в той момент ніхто не скаже, та і не потрібно воно вже. На аркуш лягли вирішальні для одного з хлопців слова: 
            " Дорогий Лукас.
  Я сьогодні вирішила написати тобі одному. Довго думала, радилася з подругами і прийшла до такого рішення. Лукасе, я обираю тебе. Не можу більше мучити ні вас, ні себе. Ви обоє давно просили обрати одного з вас і от я обрала. Знаю як ви ставитися до мене, тому надіюсь на ваше розуміння. Не хочу образити цим Ларі, та я вже твердо вирішила. Звісно вибір був не легкий, але...
Лист не закінчувався цим, та от тільки Лукас читати його вже не мав сил. Не міг і не хотів дізнатися про це саме так, саме зараз. 
- Навіщо ти так, як нам тепер бути. Треба було дочикатися, а потім..., ой Соня - Соня. 
 Ранком хлопці взялися до своїх обов"язків, а затертий аркуш паперу так і лишився  лежати під  подушкою.