Сім хвилин 5.

Артур, чому тобі не спиться? Вимкни світло я хочу ще поспати, - прокинувшись від походеньок шлопця промовив Стас. 
-Ти хіба не кликав мене на кухню, чи це якийсь твій жарт? - обурливо випалив Артур. 
- А зрозуміло, я забув тебе попередити. Не нирвуйся, зараз все поясню. Попереджаю одразу, в це важко повірити, але це правда, - вже навіть не сонним голосом сказав Стас. Хлопець сів на край свого ліжка і поглядом почав сверлити Артура.
- Сідай і послухай історію, яку мені колись розповів наш старшина, який завітав сюди після свята офіцерів. В нього язик тоді був трішечки розв"язаний, ну ти розумієш що я маю на увазі. Так от, те що він розповів мені знаю я і мій помічник Макс, якого ти зараз підміняєш. Тож слухай уважно, кожне слово правда, ми  з Максом переконалися на всі сто, - і Стас почав розповідь. 
Розповідь яку Артур понесе з собою в подальше життя. В якому не буде казарм, наряду по столовій і ще багато чого набутого на службі в армії. Але ця історія западе хлопцеві глибоко в душу. Так глибоко, що той будучи дорослим буде згадувати про неї з жахом на обличчі. Переказуватиме її друзям, коханій Мар"яні і навіть своїм синам. Старшому, а потім і меншому. Та насправді мабуть ніхто до кінця не вірив у розповідь Артура. Та він сам і не бажав якогось визнання правдивості, чоловаік просто виливав душу.  
Гарні повара завжди цінувалися в цій військовій частині, тому з самого першого приїзду на полігон, братам запропонували лишитись тут на постійній основі. Лукас відразу погодився, а от Ларі трішки прийшлося вмовляти. Хлопці мали гарні навички накухні і їм це подобалося. Офіцери помітили братерську вдачу і вирішили лишити хлопців собі. 
Будівлю столової в той час починали розбудовувати, мабуть як багато чого іншого на полігоні. Зносили старі кімнати, будували інші, міняли покрівлю на даху. Братам подобалося те, що їх цінувало керівництво, тому старались бути гарними господарями на кухні і в них це добре виходило. 
На початку осені 1994 року будівництво столової припинилось. Зосталися не добудовані де - які приміщення, але це ніяк не заважало хлопцям виконувати свою роботу. Велика, одноповерхова будівля, з багатьма кімнатами, була в повнгій підпорядкованості братам. Оточена з усіх боків височезними стовбурами дерев, не пролазними хащами та болотами.