Сім хвилин 4.

 Особового складу в той час було не багато, по відомим вже причинам. Тому і клопоту на кухні зменшилося в рази. Артур хоч і мав керуючу посаду, але не дивлячись на це старався допомагати хлопцям з їх поставленою роботою. Молодший сержант допомагав на кухні, у хліборізці, та накривав на столи. Після важкого дня хлопці прямували до кімнати відпочинку. Вони і самі точно не знали коли закінчиться їхнє перебування в наряді. Підлеглі слухалися сержанта, Артур завоював їх авторитет. Ось так в столовці пролетів вже тиждунь, а повертатися з госпіталя ніхто не поспішав. Навпаки, захворіло ще більше особового складу і роботи на кухні стало ще менше. Підчепив заразу навіть хлопець, який перебував в наряді з Артуром. Тепер трудилися вони в чотирьох і двоє поварів, які були прикріплені до столовки на постійній основі. Поварам також лишалося служити так само як і Артурові. Часом в кінці дня, дивлячись на зірки хлопці мріяли про " дембель". Молодші солдати слухали тих і мабуть тихенько заздрили. Сталося так, що старший повар захворів і Семенович вирішив поставити на його місце Артура. Той швидко влився в роботу за підтримки меншого повара, якого звали Стасом. 
Артур відпочивав у їхній зі Стасом кімнаті. Вже перевалило за дві години ночі, а хлопцеві тільки-но вдалося здрімати. Він як завжди думав про кохану Мар"яну, так і заснув з її листами на грудіх. В темряві двері до кімнати відчинилися і Стас тихенько покликав Артура: 
- Вставай, твоя черга, - почув хлопець і сонно перебираючи ногами попрямував до виходу. Дорогою, крокуючи темним коридором йому вдалося трішечки прокинутись, так сказати " роздерти очі ". 
- Ну ось, я прийшов, Стас а що взагалі сталось, чому так рано? , - проговорив хлопець, стоячи посеред кухні. Озирнувшись навкруги зрозумів, що окрім нього тут нікого нема.
- Це що якийсь жарт? - ще сонно пробурмотів Артур, чи може мені наснилось, мабуть. 
Розмовляючи сам з собою він повернув до кімнати. Тихо відчинивши двері хлопець напружуючи очі намагався побачити ліжко на якому спав Стас, але темрява заважала йому зробити це. Намацавши на стіні вимикач Артур клацнув ним і кімнату охопило світло. Ліжко Стаса не було порожнім. Повар спав у ньому міцним, солдатським сном.