Н.5

  Дівчинка хотіла розбудити брата, але потім передумала і вирішила відкласти їх задумку на потім. Час вже перевалив за половину четвертої, а Каті все не вдавалося заснути. 

 З далеку до кімнати малих донісся звук гучно качинених дверей. Катерина відразу здогадалася, які саме двері так налякали її своїм бахканням. Дівчинці до горла підкотило велике скупчиння слини. Вона не могла ковтнути, не могла спокійно дихати. Страх захопив її тіло, скувавши його не видимими кайданами. 

 -Тім, -хриплим голосом покликала дівчинка брата.

 -Тім прокидайся, мені страшно,- прочистивши горло продовжуала кликати брата налякана Катя. 

 Хлопець різко підняв голову з подушки.

 - Катю, ти не спиш? -Тім перевів погляд на годинник, на якому при світлі місяця було добре видно час. 

 - Чому ти раніше мене не розбудила, ми все прогавили, - знервовано підірвався з ліжка хлопець. 

 Катя розповіла братові, що чула як зачинилися двері дальньої кімнати. І вони вирішили піти і перевірити це. Дівчинка заспокоїлась коли Тім прокинувся, й готова була йти з ним до кінця. 

 Брат з сестрою вийшли зі своєї кімнати і потихеньку, навшпиньках попрямували через увесь будинок, на протилежний бік. Місячне сяйво добре їм в цьому допомагало. До дверей, які зачіняли дальню кімнату лишалося декілька кроків. Тім йшов попереду і мабуть першим відчув запах горілого, котрий просочувався крізь дверні отвори. Хлопець відразу впізнав цей запах. Так пахли горівші свічки, які палять у церкві.

 Діти хоч і не часто, але всеж відвідували такі місця з мамою і татом. Батьки намагались вкласти в  їхні малі голови, хоч трішечки віри. Братові з сестрою не дуже подобалося відвідувати церкву, через неймовірно моторошну тишу та особливий запах. Саме такий запах відчули діти підійшовши до дверей кімнати. 

 - Навіщо бабуся палить серед ночі свічки, якщо є світло? - із здивуванням у голосі прошепотіла Катя,- і відразу відчула пальці брата на своїх губах. 

 - Т- ссс, - прошепів Тім як гадюка. Ти хочеш щоб вона нас почула, чи що? 

 Притуливши вухо до дверей, хлопець намагався почути бодай-що, але за стіною була мертва тиша. Лише запах воску, та миготіння свічок у дверних щілинах. 

 - Може вона там спить,- вже здається нетерплячим голосом,  сказала дівчинка.

 І ось, діти завмерли. Кроки, звуки швидких кроків наближалися до місця, де втамовували свою цікавість малі. Хлопець і дівчинка припали спинами до стіни, по обидва боки дверей. Ті різко відчинилися і в мерехтінні свічок діти побачили свою бабцю. Вона пройшла повз них, немов-би привид у нічній сорочці. Тоді тіти вперше і побачили книгу, ту книгу яка посилила їх цікавість. Бабуся тримала її перед собою, коли виходила. 

 - Ти бачила яка здорова книженція,- сказав Тім сестрі, яка наче срослася з стіною. Та розслабся вже, зараз бабця зайде до своєї кімнати і ми прошмигнемо назад до своїх ліжок. А завтра знайдемо книгу і нарешті розгадаємо дивну поведінку старенької.

 І тільки- но Н. зникла в закаулках будинку, діти з шаленим стуком у грудіх попрямували в свою кімнату. Адреналін в молодих організмах зашкалював і до ранку вони так і не заснули. 

 В дальній кімнаті догоряли свічки. Чутні були кроки бабусі, яка мабуть також не спала до ранку. Можливо читала свою стару книгу, а можливо шукала надійне місце для неї.