Н.4

 Діти пройшли довгий коридор і опинилися в гостьовій кімнаті. У будинку було охайно прибрано, всі речі лежали на своїх місцях. Бабця взагалі була дуже охайною. І те єдине через що могла насварити онуків,це скажімо, за не заправлене ліжко. Діти старалися тримати чистоту, перебуваючи в гостях у старенької. І завжди допомагали їй по господарству, якщо та просила. 

- Катю, Тім, ви вечеряли ? - турботливо поцікавилась Н., хоча і знала те, що на ночівлю онуки ніколи не приходять голодними. 

  -Ні, ні, - по черзі відповіли діти, прямуючи швиденько до сусідньої кімнати. Тут уже на них чекали розстелені ліжка, охайно зложені нічні піжами, які лежали на стільчиках біля ліжок, та вже працюючий телевізор. Той хоч і був стареньким, але показував чотири програми і цього було більш - як достатньо. На той час, окрім серіалів і новин, впіймати якусь нову програму було не можливо, ще на такому старому ящику. Діти ставили цифру один, на крутільці перемикача, тут постійно показували мультики. Дитяча програма закінчувалась пізно в ночі і мультфільмам на зміну приходили програми, щось на шталкт : " проти - ночі ". Кому доводилось проводити вечори перед теликом в той час, той знає про що - я. 

 Того вечора брат з сестрою проговорили саме до такого часу, коли перевалило за північ. Двері в їх кімнату причінялися не щільно, тому вони старалися спілкуватися тихо, щоб не будити бабцю.

 В щілині дверей промайнув якийсь силует. В світлі нічника, він був схожий на бабусю, в її нічній сорочці. 

 - Мабуть бабуся не спить, - сказала Катя братові, яка піднялася з ліжка, щоб зробити звук на телевізорі тихішим. Там уже розпочалася передача, по ремонту автомобілів. 

 Тім так зацікавлено дивився телик, що не помітив бабусю, яка пройшла повз їхню кімнату.

 - Кать, не роби такий слабкий звук,- обурився хлопець на сестру. І з чого ти взяла, що стара не спить ? Вона вже давно у відключці. Ти знаєш час, коли вона виходить до дальньої кімнати ? Три години ночі, а ще лишень,- Тім поглянув на настінний годинник, котрий висів над його ліжком, - дванадцять сорок. Вже скоро, не довго лишилося. Ми сьогодні не ляжемо спати доки не дізнаємось, чому бабця Н. заходить у кімнату вночі. 

 У будинку було тихо і темряву розрізали лише місячні промені, які проривалися через старенькі занавіски на вікнах. Катя піднялася з ліжка, для того щоб вимкнути з розетки старенький ящик. Тім вже спав, так і не дочекавшись назначеного часу. Все навкруги спало, здавалось дівчинці, а їй все не вдавалось нагнати сон.

 Тік-так, тік-так, тік - так, рівно три години ночі, стукало в голові у маленької дівчинки. 

В цей пізній час, в цьому будинку, в цій нічній тиші, 

   не спав хтось ще...