Бабця Н.

Тім потягався у своєму ліжку, з приємною, ранковую посмішкою на обличчі. Сонечко лагідним промінням пробивалося у його з сестрою кімнату. Тім з Катериною мали одну кімнату на двох.Так вирішили їхні батьки, та правду кажучи, помешкання не давало змоги мати кожному по своєму присталищу.Так називав їх з сестрою кімнату Тім.

- Катю, ти спиш? - ледь чутно прошепотів в сторону ліжка сестри хлопчик.

- Кать? - уже голосніше промовив Тім.

- Давай прокидайся вже, на вулиці така класна погода з самого ранку, - продовжував доносити слова Тім до ліжка Катерини. Хлопцеві, цього літа виповнилося тринадцять. Він був старший за сестру на три  роки, тому був для дівчини авторитетом.

Зрозумівши, що сестра не реагує на його ранкову промову, впав головою на подушку:

- Так всі літні канікули проспиш, - насупившись пробурчав Тім.

- Та не сплю я вже! Поспиш тут з тобою, - почувся ніжний голос сестри.

- А батьки вже пішли на працю? - запитала Катя, потираючи сонні очі.

- Я не знаю, мабуть, на годиннику вісім тридцять.

- Сьогодні п'тниця, завтра мама і тато будуть вдома, а ми маємо останній день на наші секретні ігри.

 Брат із сестрою, як мабуть і всі діти дев'яностих, мали безліч справ на день. Пограти у хованки, у войнушки, пошастати в чужому садку. А так як вони проживали у сільській місцевості, справ у них було хоч відбавляй. Не те що зараз, дитинство в телефонах та планшетах.

- Тім, тільки не кажи, що ми?.. - запнулася Катя, не договоривши того що хотіла.

Тім, давай не будемо залишатися на ніч у бабці, мені там страшно. І запахи там не...

-  Боягузка, боягузка... Що таке, злякалась? - ніби насміхаюись промовив Тім, який на ліжку прийняв сидяче положення.

- Ми ж домовились, ще одна ніч і все. Я сам знайду ту книгу, я знаю куди бабця її поклала.Ти просто попередиш мене коли вона прокинеться,  і все, чуєш,  все. Тобі хіба не цікаво? Скоро канікули закінчаться, а ми так і не розгадали цю загадку, прикольно-ж?

- Прикольно, - вкрившись з головою відповіла Катя.