З роками шрами закривають очі,
І ниють збиті кісті на руках,
Як в'юн у ліжку прокрутюсь пів ночі,
Та без таблетки, не заснути, аж ніяк.
Навушник у вухо, набираю в пошуковій,
Про щось душевне, щось таке легке,
Пігулка й аудіо зроблять свою справу,
А прокидатись вже пора, ранок настає.
Пробіжка і зарядка важчає з роками,
І не рятує кава, скільки не жлокти,
Годинник на зап'ясті покаже пульс високий,
Це тільки ранок, суко, Господи прости.
І цілий день, як віхорь, прокрутися у справах,
Родина, друзі, звіти,робота і гараж,
Під вечір зараз сісти - б, цигарку закурити,
От тільки кинув вже, сто - років як назад.
З роками шрами закривають очі,
І ниють збиті кісті на руках,
У ліжку знову я вертюсь пів ночі,
А серце гнобить страх, холодний страх.
Страх за родину, близьких, за країну,
Чи все роблю, чи може щось не так?
-А завтра буде дощ, лунає у новинах,
Про це тобі підкажуть, збиті кісті на руках.
У кожного із нас з роками кровоточать рани,
Барометер кісток показує на сніг,
За воротник ховаємо Життєві Шрами,
Шрами Життя, ти як би жити без них зміг?