Реєстрація

Шрами життя

Дуб.

Пожовкло листя на тобі,

Та ти стоїш, такий незламний,

Сто літ живеш на цій землі,

Тебе образять, скажуть давній.

Ти кинеш тінь, на землю ту,

Щоб заховались вони, грішні,

Шепочеш листям, ось я, тут,

А їм в тіні все тісно, тісно.

-Ви не кричіть, я розростусь!

-Ви почекайте, стану більший!

-З Землі я соку наберусь,

-Лиш вам на радість, тільки тіштись!

Сто літ живеш, вже зрозумій,

Що не роби, а їм все мало,

Розкидав листя навкруги,

Ти постелив їм покревало.

Всі сили й мудрість віддаєш,

Століттями, крізь біль здобуту,

Пройдуть роки,коли впадеш,

Про тебе й думати забудуть.

Маленькі ручки жолудь підберуть,

І покладуть собі в кишеню,

-Ще не кінець, шепочеш ти,

І знову станеш дубом, молодим, зеленим.

Атен-Фол

Подобається

#2102 в Сучасна проза
#2268 в Різне
#574 в Поезія

У тексті є: жорстка правда життя

Відредаговано: 05.09.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись

Використання файлів Cookie

З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.

Детальніше