Реєстрація

Шрами життя

Вічна пам'ять.

З малих я літ до тебе пнувся,

Мов та стеблина на тепло,

А ти від праці ввесь зігнувся,

І очі сяють лиш добром,.

Твої слова завжди підкажуть,

А руки, завжди піднесуть,

Про тебе лише добре скажуть,

Такий ти ввесь і в цьому суть.

Закуриш, сядиш на порозі,

Табачний запах закружля,

Той образ твій забуть невзмозі,

Недавно був, а вже нема.

Нема, сіріє твоя хата,

Без тебе, без твоїх трудів,

- Роботи ще внучок багато,

Мені Ти завжди говорив.

Лиш хрест лишився край дороги,

Закопаний в морозний день,

В руках судоми ,мерзнуть ноги,

І я перед тобой як пень.

Замерз, завмер, дивлюся мовчки,

В увічнене твоє леце,

- Підводьсь, прости,

І льються сльози,

А серце корчиться, пече.

Та не почує твоє тіло,

Моїх благальних, тихих слів,

І лишиться тепер могила,

На тлі вчорашніх бур'янів.

Лиш пам'ять з віком не загине,

Доки жива душа твоя,

А вона тут, нам диха в спину,

Від бід завжди обороня...

Атен-Фол

Подобається

#2107 в Сучасна проза
#2274 в Різне
#574 в Поезія

У тексті є: жорстка правда життя

Відредаговано: 05.09.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись

Використання файлів Cookie

З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.

Детальніше