Реєстрація

Шрами життя

Сини

Роки невпинно, невблаганно шустрі,

Летять, мов камень відколовшись з гір,

Хай сідина вкриває чуба густо,

Але щасливий я, бо маю двох синів.

Вони обоє мов оті орлята,

Ще крильця в пухові, маленькі і крихкі,

І їм так хочеться скоріше вже літати,

А я благаю час, побудьте ще малі.

Малі побудьте орлики, благаю !

Не відлітайте з рідного гнізда,

Та час летить, безжально та безкарно,

І в старшого орла пір'їна, пуху вже нема.

А менший поки їсть із уст Матусі,

І старшому у рота загляда,

Та пройде час і у безкрайнім лузі,

Кружляти будуть, два міцних орла.

Та поки вдома Ви, це зігріває душу,

У теплому, зручному батьківськім гнізді,

Я долю тисячі разів попрошу,

Побудьте орлики, побудьте ще малі.

Атен-Фол

Подобається

#2106 в Сучасна проза
#2274 в Різне
#574 в Поезія

У тексті є: жорстка правда життя

Відредаговано: 05.09.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись

Використання файлів Cookie

З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.

Детальніше