Глава 1

Сніг поглинав кроки, але не біль. Арія бігла, стискаючи подерту руку до грудей. Її пальто давно втратило колір, плече пульсувало вогнем, ребро — зламане. Кожен подих — наче вдих леза. Позаду — завивання. Зловісне. Людське. Або… вже не зовсім.

Дерева ставали тіснішими, тінь гусла. Гілки хапали за одяг, мов намагались зупинити. Але вона йшла — навмання, навпомацки, зі стиснутими зубами.

Її тіло піддалось тільки тоді, коли сили повністю покинули її. Сніг зустрів її м’яко, обіймаючи холодом.

Вона торкнулася щокою поверхні снігу. Це кінець. Холод — мов спокутування.

Та тоді… він вийшов з тіні.

Високий. Чорний. Очі бурштинові. Постать — мов із нічних кошмарів. Але в погляді — не смерть, а вогонь.

— Хто ти така? — прогримів його голос. Низький. Землистий. Як гуркіт в горах.

— Не вбивай… — прошепотіла вона.

— Ти на моїй території, — прохрипів він. — І несеш із собою смерть.

— Мені нікуди йти, — її голос обірвався на зітханні.

Раґнар нахилився. Його очі ковзнули по подряпаних руках, крові, що вже почала застигати, по її вперто зімкнених губах. Запах її був чужий — але в ньому бився шалений пульс життя.

— Дурна, — буркнув він, і різко підхопив її на руки.

Арія тремтіла. Від болю чи близькості — вже не могла сказати.

Хатина була старою, але теплою. Кімната наповнена запахом вовни, трав і сухого дерева. Вогонь у каміні танцював мовчки.

Він опустив її на ліжко. Вона ледь ворухнулася.

— Хто тебе переслідує?

— Вони. Мисливці… або ті, кому я стала тягарем. Я не хочу більше вмирати за чужі амбіції.

Раґнар сів навпроти. Його силует — кам’яний. Вогонь освітлював тільки частину обличчя.

— Я чула про тебе, — прошепотіла вона. — Про твоє прокляття.

Він глянув на неї вперше — так, ніби побачив не чужу, а дзеркало того, ким був колись.

— Тоді ти ще дурніша, ніж здаєшся.

— Ти врятував мене, — прошепотіла.

— Ти залишишся на ніч. Вранці підеш. Якщо доживеш.

— А якщо ні?

Погляд Раґнара блиснув у напівтемряві.

— Тоді це вже не моя проблема.

Він вийшов, зачинивши двері. Але Арія знала — вперше за довгий час — вона не була зовсім одна.