Розділ 16

ЛІНА

Після всієї ситуації в ресторані, ми з Даві поїхали додому. Дана спочатку не могла повірити в те. що її чоловіік, з яким вони були більше чотирьох років разом, міг залицятися до її молодшої сестри. Та тільки як вона зрозуміла всю ситуацію, зразу ж у ресторі=ані написала адвокату. А Артем залишився на місці розбиратися з копами та цим виродком. 

- З тобою точно все добре? Можливо потрібно до лікаря? - турбовано питав усю дорогу Давид. 

- Точно, я розумію що ти хвилюєшся, але я уже втомилась. Давай завтра все вирішимо та поговоримо? Зараз в мене просто не має сил та енергії, на якісь розмови. - відповіла я, закриваючи очі. 

- Добре, крихітко, як скажеш. - сказав Даві та поклав свою руку мені на коліно. Від чого я аж підпригнула на сидінні.  - Вибач. - хлопець забрав руку та зосередився на дорозі. 

- Ні ні, поклади назад будь ласка. Просто я не очікувала. - попросила я. Я справді не очікувала, тому і так зреагувала. Після моїх слів хлопець одразу ж поклав свою руку назад мені на ногу, від чого мені стало спокійніше. Не помітивши того я заснула. 

ДАВИД 

Коли ми тільки познайомилися з Джошом, він одразу мені не сподобався. Постійно розповідав лише про себе, свою дружину та дочку майже у розмові не згадував. Та саме більше що мене бентежило - це його погляди, які він кидав на мою Ліну. Так на неї завжди чоловіки звертали увагу, але щоб так нагло сканувати її поглядом - це щось новеньке. Я дуже себе стримував, щоб не дати йому по пиці. 

Після того, як ми повернулися з вулиці, бо знову ж таки Джош захотів попалити. Я помітив знайому фігуру. 

- Даві? - запитав у мене мій давній друг дитинства. Алекс був старший на років шість за мене, але ми ніколи не звертали на це увагу. 

- Алекс, якими дорогами у Києві? - тиснучи руку хлопцеві, запитав я. 

- Коханий, ми напевно вас залишимо. А ти потім підійдеш до нас, добре? - ніжно прошепотіла мені на вухо Ліна. 

- Добре, крихітко. Я буду скоро, якщо що ми будемо біля бару. - тихо відповів я коханній, та вони покрокували до столику.  

Ми з Алексом відправились до бару. 

- Дві склянки віскі будь ласка. - звернувся друг до бармена. 

- Одну, а мені води будь ласка. Я за кермом. - відповів я, помітивши здивований погляд Алекса. 

- Брате, а ну розповідай, що це за красуня була поряд з тобою? - з посмішкою почав запитувати у мене він. 

- Наречена, але я освідчився їй як йолуп. 

- Ніхрена собі, у Давида Ярмолюка з'явилася дівчина. 

- Ой іди на хрен. - вдарив я Алекса у плече. Ми були знайомі давно, та йому було дозволено жартувати наді мною. - До речі потрібно вас буде познайомити. 

- Як тобі ідея поїхати у неділю за місто? Як раз познайомиш. - запропонував друг. 

- Треба буде запитати у Ліни чи у неї не має планів. А так то я за. 

- Ось і чудово. 

- А в тебе як на особистому? - коли ми минулого разу бачилися у Алекса була дівчина, мабуть Софі. 

- Та ніяк, у мене ж була Софі та вона зрадила мені з моїм конкурентном. - по голосу було зрозуміло, що він відпустив цю ситуацію. 

- Співчуваю, брате. А до мене нещодавно приходила Ася. 

- Ти зараз серйозно? Хахахахах. - друга просто розривало зо сміху. Він єдиний хто знав всю ситуацію з Асею у минулому. 

Ми ще трохи порозмовляли та почули що хтось кричить. З бару було видно весь ресторан, тому знайти очима звідки доносився крик, було не складно. Як тільки я помітив Ліну та цього Джоша, мені нібито дах зірвало. 

- Ей, Дадив, дихай. - почав мене заспокоювати друг. 

- Я його зараз вб'ю. - мені здавалось ще хвилина і я просто взірвусь. 

Я як скажений нісся до цього клятого столу. 

- СУКА. - прокричав Джош, як раз в той момент як я вже стояв за спиною Ліни. Він замахнувся на мою крихітку - труп. 

- Ще один не вріний рух і ти будеш трупом. - Джош підняв на мене свій погляд, як тільки він мене помітив та ще йй Алекса, який стояв позаду мене в разі чого. Від мого голосу Ліна здригнулась та одразу ж розсладилась, це було помітно по її впевненому та вбивчому погляді, яким вона пропалувала чоловіка. В цей ж момент Дана прийшла звідкись. 

- Джош, що з тобою? Що сталось?  - почала верищати сестра Ліни. 

- Твій чоловік мудило, який хотів зґвалтувати твою ж сестру. - відповів я їй, та моя дівчинка підійшла до мене. Зразу ж я затиснув її у своїх крепких обіймах.  

- Ви їдьте додому, а я тут розберусь з цим прихильником залицянь. - з сарказмом промовив Алекс.

- Дякую, брате. - ми потиснули руки та я взяв Ліну за руку. 

Пів дороги ми їхали у тиші, та я не міг не запитати як себе почуває Ліна. Її вигляд не натякав навіть про те що хвилин десять тому її хотіла та тварина. 

Від мого дотику, вона здигнулась. Та коли вона попросила назад покласти руку, я відчув як вона розслабилась. 

За хвилин п'ять я почув як вона тихо посапує. Коли вона спала - це була не дівчина, а янгол. Така маленька та беззахисна. Я просто не міг уявити що було б якби я не почув його крик. 

Коли ми приїхали до моєї квартири. Тепер вона наша з Ліною, я почав вже підготовувати документи на її офіційну прописку. Залишилося тільки отримати підпис від неї. 

Я вирішив не будити цю сплячу красуню, тому легтим рухом я взяв її на руки та поніс до під'їзду. Ліна була легка як пішинка, точно не більше п'ятдесяти кілограм. Та тільки я відчинив двері у квартиру, відчув не собі той самий її погляд. 

- Я вже знаю що ти не спиш, спляча красуне. 

- Ну можна було б хоча б зробити вид, що не помітив. - закочуючи очі промовила Ліна. Від чого мені стало капець як смішно. 

Ми зайшли у квартиру та Ліна зразу ж побігла у душ. А я вирішив приготувати на чай. 

Зайшовши у кімнату, я помітив Ліну яка сиділа в моїй сорочці та читала, якийсь свій дуже цікавий роман. Вона їх обожнювала, постійно читала. 

- Принести ще щось? - запитав я у дівчини, ставивши піднос на тумбу.