Розділ 1

Понеділок, люди поспішають на роботу, навчання чи просто по своїх справах. Сидячи в метро Києва, можна це зразу зрозуміти. Хтось балакає по телефону з коханою людиною поки їде кудись, хтось нервується перед навчанням чи здачею іспитів. Всі живуть своє життя у своєму маленькому світі. 

Такі думки у мене пролітають кожного ранку у будні, по дорозі на навчання. Я навчаюсь на юридичному факультеті, це цікаво та водночас складно. Але де не складно? Мені навіть дуже подобається навчатися. Я познайомилась зі своїм хлопцем Кирилом та подругою Ритою, як раз в університеті. 
Поки я літала у своїх думках, мене ледве не збив з ніг хлопець. Побачивши його я аж втратила рад мови. Це був високий, широкоплечий, кароокий шатен. Я не могла зупинитися розглядати цього красеня, доки він не заговорив. 

- Вибач, красуне. - сказав цей незнайомець, дуже чарівно посміхаючись. 

- Це ти вибач, я сьогодні сама не своя, не можу сконцентруватися. - протараторила я. 

- Я б з тобою обов'язково познайомився, але нажаль дуже поспішаю. Якщо нам доля зустрітися ще раз, то ми обов'язково зустрінемося ще раз. - промовивши це хлопець вийшов з вагону. 

Сидячи в шоці я не зразу зрозуміла що мені треба було вийти ще на минулій зупинці. 

- Трястя. - прошепіла я. 

Доведеться виходити на іншій зупинці та йти пішки до університету. Виходжу я завжди раніше, тому мені нікуди поспішати.

За 15 хвилин, я вже стояла у коридорі та чекала Риту з Максимом та Кирилом. Максим це хлопець Ритки, а він товаришує з Кирилом. Ще й живуть хлопці в одному будинку. 

Почекавши ще хвилини дві, нарешті я побачила свого хлопця та друзів. 

- Привіт, сонечко. - сказав Кирил та поцілував мене. 

- Привіт, я сумувала. - обійняла я його.

- Ой ну все, голуб'ята, ходімо вже, а то скоро почнеться пара. - сказали Рита з Максимом майже одноголосно. З чого ми посміялися та пішли в аудиторію. 

Зайнявши свої місця, почалась пара. У аудиторію зайшов ректор та той незнайомець, який мене ледь з ніг не зніс у метро.

- Доброго ранку, шановні. У нас новий студент. До вашої уваги Давид Ярмолюк. - вказав рукою Ігор Сергійович на Давида. 

- Всім привіт, як ви вже знаєте, я Давид. - привітався хлопець. 

- Давиде, проходь та займай вільне місце. - Давид не встиг дойти до вільного місця, побачив мене та підморгрув. Тому він змінив свій напрямок та сів переді мною.

- Всім гарного дня та навчання, колеги. - сказавши ректор вийшов з аудиторії. 

- Не буде запасної ручки, сосідко? - повернувся Давид, звертаючись до мене. Секунд 5 він просто дивився на мене, а я не знала що говорити. Потім Давид перевів погляд на сердитого Кирила. Я не хотіла, щоб зараз почалась бійка. Знаючи Кирила, то він запросто може за 5 секунд перевернути всю аудиторію. 

- Так ось тримай. - простягнула я ручку своєму "сусідові". 

- Дякую, красуне. - повернувся Давид. 

Я вже знала, що Кирил влаштує скандал після пари. Він дуже милий та добрий, але коли якісь хлопці фліртують зі мною чи розмовляють "неправильно" по  словах Кирила, то починається бійка. 

Як на диво пара пройшла дуже спокійно, я вже забула про випадок з Давидом. Поки я збирала свої речі, аудиторія стала пустою. Виходячи з преміщення, мене хтось звяв за руку. 

- Треба поговорити. - це був Кирило, а я вже злякалась, що це мене цей Давид караулить. Виглядав він не дуже дружелюбно, але я знала що мій хлопець ніколи не заподіє мені шкоди. 

- Так, про що ти хотів поговорити? 

- Про цього Ярмолюка. - тут я вже напружилась, і в секунді згадала що було на парі. - Він на тебе дуже дивно дивиться, ви знайомі? 

- Ні, але так. Ми зіткнулися в метро. - мені стало аж страшно від вигляду Кирила. Він дуже ревнивий, деколи мені здавалось, що він може порвати на шматки мене та хлопця, який не так на мене подивиться. Я казала раз шісот Кирилу, що кохаю тільки його, але він не змінюється. - Мені байдуже як він на мене дивиться, я кохаю тільки тебе. 

- А от мені не байдуже! - Кирил перейшов на крик. Від чого я аж здригнулась. - ЦЕЙ ХЛОПЕЦЬ МЕНІ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ І ТІЛЬКИ СПРОБУЙ З НИМИ ПОЧАТИ СПІЛКУВАТИСЯ. - прокричав мені в обличчя мій хлопець, який завжди був зі мною добрий. Я ще ніколи не бачила його таким розлюченим. Я була вжата в стіну, від цього мені ставало ще страшніше.

- Кирил, відпусти мене. - до цього всього він тримав мене щей за плече. - Мені боляче. - майже плачучи казала я. 

Кирил ніби оскаженів, після цих слів я отримала ляпаса. Будь яке насилля у відносинах - це для мене ред флаг, кінець. 

- Господи, Ліна, вибач будь ласка, я сам не знаю що на мене найшло. - почав тараторити мій хлопець. Мені було страшно, я не знала що очікувати від цієї людини. За секунду він відійшов від мене. 

Я зразу ж вибігла з аудиторією. При виході я зіткнулась з кимось високим та влипла йому в груди. Піднявши погляд я побачила Давида. 

- Гей, що з тобой? - сказав хлопець с турботливим поглядом. Я тільки хотіла сказати, що все добре, та перед очима почало все пливсти. 

Це моя перша книга, я дуже хвилююсь, але сподіваюсь вам сподобається❤️ Мені дуже важлива ваша підтримка) Приємного читання 🥰