Глава 3

День був напрочуд яскравим і теплим для листопада. Невеликі повітряно-легкі хмари проносилися на блакитному небі швидко і безшумно. Промені заливали кімнату сонячним світлом та затишком, якого так не вистачало цій кімнаті. Натягнувши на себе білу сорочку, яка була ще гаряча, Грейс подивилася на робочий стіл. Своєю чорнотою він поглинав усе світло, ніби не бажаючи ділитися ним з іншими меблями. Поруч із чохлом для окулярів та чаркою старих книг, лежали два кільця своєрідної форми. Срібне затерте кільце з різними символами, проте все одно гарно блищало на променях світла сонця. Золота каблучка з блакитним каменем квадратної форми була запланована більше за другу. Грейс подивилася на прикраси та надягла їх на два пальці лівої кисті. Блакитний камінь блиснув на світлі на безіменному, кидаючи ледь помітні зайчики по кімнаті. Кроки сходами привернули увагу дівчини, і вона повернула обличчя. У кімнату зайшов Брендон, який звично оглядав знайому кімнату.

— Добрий ранок, —  промовила Грейс, застібаючи ґудзики на сорочці.

— Добрий ранок. Вибачте. Я так рідко бачу вашу спальню при сонячних променях. Задивився.

— Все добре. Що у нас за планами сьогодні?

— У вас зустріч із сім'єю о дванадцятій, потім ви абсолютно вільні, — дивлячий у планер, сказав секретар та поправив окуляри.

 Грейс зім'яла обличчя, невдоволено пирхнувши під ніс.

— Що ж… значить планів немає.

— На обіді важливо бути. Сьогодні мені дзвонила Місис Едісон, вони чекатимуть на вас сьогодні.

— А я й не кажу, що не буду їхати. Просто будую плани у голові.

— Вибачте. Мені щось додати до розкладу?

— Так, уже минув тиждень з початку підписання контракту з Стрендж Старс. Треба приїхати та подивитися як відбувається підготовка до концертів, — промовила Едісон та накинула на себе новий піджак.

— О четвертій буде зручно?

— О, це буде добре.

Через деякий час чорний лексус мчав дорогою. Грейс у передчутті й з жахом чекала вечора, поки машини та люди проносилися в неї за вікном. Голову не залишали питання з минулого, які вона почне озвучувати вголос.

"Яка безтурботність!" —  засуджуючи подумала Грейс, згадуючи незграбний і короткий діалог з вокалістом гурту.

Різкий поштовх у спину зупинив потік думок і дівчина підняла очі на Брендона.

— Що трапилося? - спантеличено запитала вона, намагаючись виглянути на дорогу.

— Там… — промимрив секретар, не відриваючи очей від побаченого.

— Що?

Не дочекавшись відповіді, Грейс відчинила двері та вийшла з авто. На порожній дорозі посеред проїзної частини лежала невелика чорна грудка хутра. Дівчина підійшла ближче і придивилася. Різко і несподівано грудку видав найгучніший звук.

— Мяв!

Дівчина присіла навколішки та торкнулася руками тварини. М'яка коротка шерсть була вологою та брудною. Кошеня підняло голову і глянуло на Грейс найсльозливішими очима. Жовто-зелені зіниці не відриваючись дивилися на дівчину. Маленьке притиснуте вухо тремтіло. Два невеликі шрами у вигляді хреста нагадали Едісон про свої старі рани на тілі, які вона так довго укривала темними тканинами. Неквапом, Грейс підняла худе тільце кота і поклала у свій піджак. Бруд швидко почав розмазуватись по чистій сорочці, поки тварина сидячи в теплі, бурчала і гладилася головою. Сівши в салон, дівчина промовила:

— Давай додому, я відвезу цю крихту до себе.

— Що?..

— Додому, Брендоне, — серьйозним тоном приказала Грейс.

Повернувшись додому, дівчина віддала кошеня хатній робітниці Беллі. Ця жінка у віці зналася на кошенятах, і іноді, коли Едісон тижнями проводила вдома, Белла розповідала про своїх трьох кішок, яких вона сильно любить. Кошеня жваво грало зі шнурками робітниці, поки вона покірно стояла перед Грейс.

— Треба його вимити, а потім відвезіть до ветеринарної клініки. Нехай його обстежують та зроблять щеплення, якщо їх немає. Я всі витрати сплачу.

— Люба, мені не в тягар. Але куди його? — посміхаючись, проговорила Белла. Едісон опустила очі на маленьку брудну, але щасливу грудку вовни. Не в силі його відпускати, вона посміхнулася і відповіла:

— Додому. Тепер мене зустрічатиме Норі.

— Норі? —  домогосподарка щасливо посміхнулася і підняла кішку з підлоги.

— Так.

Проїжджаючи знову те місце, де секретар Брендон побачив нового мешканця Грейс, він ненав'язливо запитав:

— Чому Ви вирішили залишити його у себе?

— Він такий самий як я. Втрачений, зламаний, на краю урвища. Хоч хтось із нас має здобути щастя.

— Я… я з вами, — тихо сказав Брендон.

Грейс здивовано підвела голову і подивилася на секретаря. Він ніяково відвів погляд з дзеркала на дорогу. Коли машина зупинилася, вийшовши з авто, Грейс зустріла дівчину. Вона люб'язно провела її до хати.

Висока будівля з трьома поверхами та жовтими стінами ніби світилася від чистоти. Ділянка була засаджена газоном та деревами. Поруч з будинком розташувався великий укопаний басейн, наповнений холодною водою. Літня пара вийшла на ґанок будинку. Жінка підбігла до Грейс і притулилася до її худого тіла.
 

— Нарешті ти вдома, Грейсі, — голосно прокричала вона, стискаючи її у руках.

— Мам.. ма.. ти.. боляче.. легше..

Піднявши голову, дівчина побачила батька, що схвально кивав їй убік. Едісон кілька разів кивнула.

— Привіт, тату.
 

Зайшовши досередини, дівчина відчула аромат, який не могла сплутати з іншим. Знявши піджак, вона пройшла в їдальню, яку обходила обслуга. Серед десятка різних страв, приладів, посередині красиво розташувався великий здутий пиріг темно-помаранчевого кольору. Дівчина несхвально промовила:

— Я… це гарбузовий?

— Так, сама приготувала. Хочеш?

— А я маю вибір?

— Ні.

Грейс знизала плечима і мовчки сіла за стіл на своє звичне місце. Не шкодуючи, місис Едісон відрізала найбільший шматок пирога, який колись бачила Едісон. На маленькій тарілці він виглядав ще більше та жахливо.