Глава 7. Наслідок

Секретарка чекала, доки Лучано уважно прочитає документ для підпису. Він уважно вчитувався у кожен символ, зображений на аркуші паперу. Сконцентрований погляд неквапом стрибав від рядка до рядка. Білий годинник з хромованою окантовкою, що висів на стіні, цокав кожну секунду і створював надзвичайну ауру, яка з часом зводила з розуму своєю монотонністю.

Лучано дочитував останні рядки договору, і, взявши ручку до рук, поставив свій кострубатий підпис. Він зрушив його у бік секретарки, яка подякувала йому і незабаром вийшла.

З шухляди він дістав стос папірців і, перегорнувши парочку, відклав їх. Взявшись руками за голову, Лучано заплющив очі. У голові було багато думок, але найголовніша з них – це обід у ресторані зі своєю дівчиною Крісті.

Він підвівся з-за столу і підійшов до бару у вигляді глобуса. Відкрив верхню частину. На нього дивилися з десяток пляшок дорогого алкоголю. З одного боку стояли пляшки з ромом і вином, а з іншого – кілька пляшок віскі, бренді та коньяку. Він узяв одну з них і, діставши чарку з шафи, налив собі трохи.

Взявши чарку в руку, він підніс її до обличчя, і, швидко видихнувши, вмить спустошив. У роті почалася своєрідна пожежа, яка з кожною секундою стихала. Лучано прикрив рота рукою і заплющив очі на кілька секунд. Потім він знову видихнув, поставив чарку з пляшкою на місце та закрив бар.

Різко задзвонив телефон, до якого він неквапливо підійшов і зняв слухавку. Він мовчав, поки звідти не почувся голос.

– Алло! – голос у слухавці кричав. – Це Паоло. Ви відправили загін наших хлопців до кар'єру на чолі зі мною.

– Я зрозумів, – холоднокровно відповів Лучано.

– Тут виникли проблеми, які ми не в змозі вирішити без Вас!

– Розповідай, – так само спокійно відповів Шрам.

– Не телефонна розмова. Приїжджайте швидше, – на тому боці кинули слухавку.

Лучано, перш ніж покласти слухавку, забарився, після чого кілька разів прокрутив номеронабирач і прослухав гудки.

– Так, – відповів милий жіночий голосок.

– Це Лучано, люба, – люб'язно почав він. – У мене з’явилися невідкладні справи на роботі. Мені треба від'їхати за місто. Давай перенесемо похід в ресторан на вечір.

Дівчина трохи засмутилася.

– Ну добре. Тоді я встигну підібрати вбрання, щоб постати перед тобою в новому образі, - вона єхидно посміхнулася.

– Чекаю нашої зустрічі. Цілую! - Лучано повісив слухавку.

Вдягнувши свій піджак, він вийшов з кабінету і, спустившись униз до підземного паркінгу, сів у свій кабріолет і хвацько почав рух.

Керуючи автомобілем, він нерідко дивився на панель приладів, на якій були прикріплені кілька фотографій його коханої. Зачаровано він дивився на гарну дівчину, зображену на них, що досі зводить його з розуму, і яку він безмежно кохає.

Рухаючись звивистою дорогою вздовж гір, Лучано зменшив швидкість і продовжував рух з максимальною зосередженістю. На черговому повороті позаду нього прилаштувалася біла Chevrolet Impala 1959 із чорним, як пітьма, дахом. У її салоні було дві людини мексиканської зовнішності.

– Ось і він! - завзято вимовив Хуан, який сидів на передньому пасажирському сидінні. - Під'їдь ближче! - грубо звернувся він до водія.

Білий автомобіль миттєво почав набирати швидкість і наближатися до бордового кабріолету з відкритим дахом.

Хуан відкрив бардачок, у якому лежав новенький пістолет. Мексиканець акуратно взяв його до рук. Оглянувши його в черговий раз, він зняв його із запобіжника і почав вичікувати.

Автомобіль незабаром наблизився і був на відстані не більше десяти метрів. Хуан покрутив рукоятку склопідйомника і висунув руку зі зброєю, що знаходилася в ній. Дуло було спрямоване строго в спину Лучано.

Шрам захопився мальовничим краєвидом, який виднівся на під'їздах до повороту дороги, збудованої вздовж гори, і не помітив спрямований у його бік пістолет. Пригальмувавши перед небезпечним поворотом, Лучано кинув мимовільний погляд у дзеркало заднього виду, в якому й розгледів пістолет.

Лучано, проходячи поворот, натиснув педаль газу до упору, і вивернув кермо сильніше. Конструктивно його автомобіль був влаштований так, що під час повороту встановлена підвіска з напівосями, що рухаються, нахиляла колеса, які постійно змінювали розвал з позитивного на негативний, і навпаки, так сильно, що часом це призводило до підламування покришки, що майже завжди загрожувало моментальним переворотом. Розважування по осях було порівнянне з молотком через встановлений у задній частині автомобіля двигун.

Хуан приготувався натиснути вказівним пальцем на спусковий гачок, але раптом прибрав його вбік і прокричав водію зменшити швидкість.

Лучано, надмірно вивернувши кермо і піддавши газу, поставив автомобіль на два колеса. Втративши потрібне зчеплення з дорогою, його автомобіль рухався прямо і раптом почав перевертатися на дах. Проломивши паркан, він дахом упав униз, неабияк шмякнувшись об землю. По камінню вниз моментально почали стікати струмки крові, що сповзали у невідомість.

Біла «імпала» підкотила до дірки в паркані і, коли зупинилась, з неї миттю вискочив Хуан. грюкнувши дверима, він стрімко підійшов до невеликого урвища і глянув на перевернутий до гори дном кабріолет.