Глава 5. Третього не дано

Метушня в магазині не припиняється ні на хвилину і тільки посилюється в годину пік. Цей момент настає у період, коли люди йдуть з роботи, і найчастіше в такий момент багато продуктів закінчуються на складі. Ще важче минають дні, коли в місті проходить якесь свято, дуже важливе для нього чи цілої країни. Люди виходять на вулиці, гуляють і радіють, після чого йдуть щось перекусити. Так як у радіусі півкілометра від магазину, в який щодня навідується Лучано, немає інших продуктових, то народ іде саме до них.

Вже як тиждень на посаду керуючої магазину було поставлено молоду Яну, яка закінчила Гарвардську школу бізнесу. Крім її прагнення заробляти по максимуму за наявних можливостей вона має вихід на оптових продавців та подібних до неї економічних експертів. Цілком можливо, що через рік-другий, зі зростанням її на посаді, материнська компанія з урахуванням дочірніх розширюватиметься з немислимою швидкістю і переросте з невеликої мережі супермаркетів у величезну мережу магазинів по всій країні.

Лучано сидів у кріслі в кабінеті Яни і вивчав документацію про постачання продукції. Керівниця, попиваючи свій ароматний еспресо, обдзвонювала багатьох постачальників і вимагала знизити ціни. Одні погоджувалися, а другі ні. Але це був продуманий з її боку хід, оскільки вона заміняла, скажімо, місцевого постачальника м'яса з надзвичайно високими цінами на її добрих знайомих, які пропонували більший асортимент, вищу якість та ціну нижчу втричі. Співробітництва вдавалося домогтися, здебільшого, через її дружні стосунки з господарями цих фірм, з якими вона, або колись навчалася, або в минулому вони були пов'язані суто діловими відносинами.

Поки Яна розмовляла по телефону з черговим постачальником, Лучано відклав папери убік і, задоволений, підійшов до вікна. Він дивився в одну точку і тихо тішився. Мафія знову ставиться до нього з повагою і за два тижні обіцяла повернути на стару посаду, і, можливо, навіть ступінь довіри до нього збільшиться. Цілком можливо, що через час він стане ще одним капореджиме у «сім'ї».

Більшість старого персоналу в магазині звільнили та створили новий чесний та працьовитий колектив. Карло Казіні навіть дозволив на прохання Яни підвищити всім працівникам зарплатню.

Крісті почала ставитися до нього як до друга, з ним вона нещодавно поділилася своїм горем: її хлопця було заарештовано за чорну бухгалтерію, а потім вбито конкурентами. Таку правду їй розповіли поліцейські, а друг підтримав її у скрутну хвилину. Лучано був радий усім позитивним змінам, що сталися у його житті.

Коли Яна перестала говорити по телефону, домовившись із черговим постачальником, Лучано сказав, що відлучиться, і сам пішов надвір. Разом із новим вантажником та охоронцем вони закурили цигарки, обговорюючи робочі моменти. Думку колективу потай від Лучано та Яни передав Карло Казіні один із охоронців через гангстерів, які збирають гроші, що нова керуюча та начальник служби безпеки добре справляються з поставленими завданнями та добрі самі по собі люди.

В якийсь момент розмову трьох чоловіків перервала Крісті, яка сказала, що Лучано кличе Яна. Той кивнув головою, і, віддавши свою, наполовину випалену цигарку двом, пішов до кабінету керуючої.

Коли він зайшов, Яна вказала рукою на телефон, до якого він підійшов.

– Алло, - спокійно промовив він.

– Ви Лучано Нарді? - спитав чоловічий голос по той бік телефонного дроту.

– Хто телефонує? - упевнено запитав Шрам.

– Отже, я не помилився, - злегка холодно вимовив чоловік. - Моє ім'я Берто Спінеллі, і я скажу коротко - ти влип!

– Ваше ім'я мені нічого не говорить. І про що Ви зараз говорите? - підвищеним тоном говорив Лучано.

– Слухай мене уважно. Через дві години я на тебе чекаю в ресторані «Сицилія». Якщо ти не прийдеш на зустріч протягом півгодини, то підпишеш собі смертний вирок. Я не бажаю тобі зла, хлопче. Просто хочу допомогти у вирішенні проблеми.

– Якої до біса проблеми? - закричав у слухавку Лучано.

– Ти заборгував грошей Тузу, вкрав із його інвестиційного банку солідну суму грошей, і, якщо не виконаєш певних умов, тебе в асфальт закатають.

– Що за умови? - злегка заспокоївшись, запитав Лучано.

– Приїжджай, обговоримо, - холодно відрізав Берто, і кинув слухавку.

Лучано, приголомшений, стояв із слухавкою в руках і розгублено дивився на стіну. Поклавши її, він розвернувся до Яни і побачив, як та затьмарилася, дивлячись на нього.

– У нас проблеми? - злякано запитала вона.

– У тебе і в магазину жодних, - відрізав він. - Мені потрібно від'їхати у справах. Обдзвонюй постачальників, що залишилися, і потім просто надаси мені папірець, на якому буде підраховано вигоду від зміни постачальників. - Лучано квапливо пішов до дверей, але в останній момент розвернувся. - Ні слова Крісті! - сказав це і пішов. Яна вловила переляканий погляд і легке тремтіння. Дивлячись у бік виходу ще деякий час, вона підійшла до телефону і стала далі обдзвонювати постачальників.

Лучано під'їхав на своєму кабріолеті й неспішно вийшов із нього. Глянувши на годинник, він у тому ж темпі продовжив іти і зайшов у розкішний ресторан. Його зустрів хостес.

– Добрий день, - із широкою посмішкою на обличчі промовив молодий хлопець у світло-сірому костюмі. - Раді бачити Вас у нашому ресторані. У Вас заброньовано?