Глава 3. Пограбування банку

Крізь невеликий дощ і легку пелену ледь пробивався сигнал світлофора, який змінився із зеленого на червоний. Водій першого фургона почав поступово скидати швидкість і намагався втримати автомобіль, який хотів ковзати колесами на мокрому асфальті.

Водій другого фургона, що прямував за ним, також плавно пригальмовував і зупинився дуже близько до бампера першої машини. Позаду нього неспішно зупинився чорний американський лайнер з білими смугами на шинах і помітними хромованими бамперами. Лучано, що курив сигарету на передньому сидінні, тримав на підлозі свій автомат, вдивляючись у велику і красиву монументальну будівлю. До входу йшли широкі білі сходи і оздоблювали його високі колони.

Червоний сигнал в одну секунду змінився на зелений, і колона автомобілів рушила з місця. Проїхавши зовсім небагато, всі три машини зупинилися навпроти входу в банк.

Водії заглушили двигуни та залишилися на місці. З кожного фургона вийшов один боєць, одягнений у чорну форму та бронежилет. Закинувши автомати на плече, бійці швидко підійшли до чорного седана, з якого вийшли Лучано та ще двоє гангстерів. Банда стала невеликим колом, у центрі якого стояв Лучано.

– Значить так, діємо за планом, - переконливо промовив Лучано. - Тихо і злагоджено, адже ми одна команда. Усі готові? - бійці хором вимовили: «Так!» - Тоді за справу! - квапливо сказав лідер. Усі натягнули на свої обличчя чорні балаклави й узяли свою зброю до рук: - Рушаймо!

Гангстери, перескакуючи через кілька сходинок, піднялися нагору і помітили злегка прочинені двері. Лучано приклав вказівний палець до рота, всі гангстери зі злегка зігнутими колінами робили тихіші кроки і незабаром зайняли позиції. Двоє стали по обидва боки від дверей, а двоє – навпроти них, тримаючи автомати стволами вперед. Лучано завмер біля дверей і вслухався. Його гострий слух вловив зітхання лише однієї людини, він підняв руку вгору і опустив автомат униз. Один із бійців, що стояв позаду, закинув автомат на плече, дістав зв'язку метальних ножів і зняв один з них. Лідер зробив невеликий крок до дверей і на секунду, стиснувши її рукоятку, штовхнув уперед.

Невеликий скрип рознісся на весь хол банку. Всередину забігли двоє гангстерів, які раніше стояли по обидва боки від дверей. Слідом за ними заскочив боєць з метальним ножем у руці, побачив чоловіка, що оперся об стінку, метнув у нього свій ніж, що миттєво встромився тому в живіт. Згорбившись від удару і кинувши недопалок на землю, чоловік потягнувся рукою до приставленого до стіни автомата, взяв його до рук і зняв із запобіжника. У його тіло врізався ще один ніж, пройшов крізь горло, та стирчав з іншого боку шиї. Тіло голосно шмякнулося об мармурову підлогу.

Лучано з гангстерами, що залишилися, зайшли всередину і вслухалися в тишу. Крім гробової тиші, лідер не вловив нічого. Знявши свій автомат із запобіжника, він віддав команду, і гангстери слідом за ним швидко перебігли весь хол. З його іншого боку розташовувалися сходи, що ведуть вниз, якими бойовики спустилися на поверх нижче. Там вони помітили двох мертвих охоронців та зупинилися. Насторожено вони стояли і дивились уперед. Лучано знову не чув нічого, окрім тиші, і разом із бійцями продовжував повільно спускатися вниз.

Сходинки привели до дверей сховища, які були відчинені навстіж. Лучано віддав команду «Стоп!». Він чув змішані кроки, а незабаром побачив силуети групи людей, які поступово виходили із задимленого сховища з мішками грошей на плечах. Люди з мішками побачили групу бійців і Лучано, що стояв трохи попереду, побачив, як їхні роти широко відкрилися від подиву і наростаючого страху. Крізь одягнені на їхні обличчя темні окуляри Шрам не зміг вловити погляду. В очі йому впали гавайські сорочки та мексиканські риси обличчя.

Кинувши на кожного швидкий погляд, в одному із шести він впізнав чоловіка, який забрав білявку на синьому Mercedes-Benz. Зневажливо оглянувши його згори до ніг, він мимоволі навів дуло свого автомату на нього. Кулі, що вилетіли з нього, миттєво врізалися в його худорляве тіло, а відлуння пострілів частково долинуло до холу і оглушила інших у цьому приміщенні. Лучано не припиняв вогонь доти, поки в магазині не закінчилися патрони.

Бійці, що залишилися, слідом за лідером в секунду навели свої автомати на решту мексиканців і, натиснувши на спускові гачки, зрешетили їх тіла десятками куль.

Шість тіл лежали в одній великій калюжі крові, яка забруднила мішки з грошима. Італійці стали колом навколо них і, скрививши губи, дивилися на тіла. Лучано віддав команду, всі бійці забігли до сховища і, взявши кожен по мішку з грошима, швидко піднялися нагору.

Лучано продовжував злісно дивитись на тіло мексиканця, який підвозив білявку. Його руки все більше тремтіли від напруження, а очі наливались ненавистю. Одного разу він ударив його прикладом автомата і, швидко видихаючи повітря, глянув убік. Позаду нього почулися кроки і, обернувшись, побачив чотирьох своїх бійців.

- Треба йти, – крикнув один із них, дивлячись на розлюченого лідера. Лучано тільки кивнув головою і закинув свій автомат на плече. На друге плече він звалив мішок, який раніше лежав у калюжі крові.

– Беріть ці мішки і йдемо нагору, - четверо гангстерів взяли всі мішки, забруднені кров'ю, і за хвилину піднялися до холу.

Потім вони дуже швидко перебирали ногами, спускаючись по десятках східців на вулицю. П'ятеро закинули мішки, що залишилися, у фургони, до відвалу завантаживши їх. Двоє бійців і Лучано знову сіли у широкий чорний седан, а інші бійці зачинили двері своїх фургонів і стрімко скочили в машини.