Глава 3. Майбутніх наречених клопоти не лякають

Я знала, що Відбір - це марудна справа, але щоб настільки...

Приготування до операції спаскудили мій лікарняний настільки, що хотілось вити. Але боюсь, що мене неправильно зрозуміють. На щастя, майже ніхто в СБЧК про завдання не знає, інакше б були страшенно незадоволені. Впевнена, що значна частина дівчат вважали б, що мені дуже пощастило - я отримую шанс вийти на контакт з принцем - вважай вдале заміжжя вже в капелюсі, навіть якщо і не за принцем. Інші, певно, гадали б, що я не найдостойніша кандидатка для такої важливої операції і отримала це завдання лише через своє аристократичне походження. Похмурі думки захопили мою свідомість і не відпускали аж до самого початку операції. 

Спочатку довелось розібратись з документами по попередній справі, аби провадження закрили та передали далі. Скласти звіт, наприклад. На державній службі мало кого цікавлять твої хвороби. Роби роботу, доки не вмер, а як вмиратимеш, то будь добрий - закрий свої висяки перед цим і підготуй необхідні документи.

Зазвичай я люблю паперову роботу, виконую її скурпульозно і відповідально, однак тепер це завдання викликало значні труднощі. Необхідно було придумати вірогідну історію, яким чином я витримала напад хіари, не використовуючи темної магії та ще й маючи посередній магічний резерв. Спочатку версій було багато, та під прискіпливим поглядом кожна з них починала здаватись абсурдною. Зрештою я накалякала більш-менш непогану історію, в якій начебто використала знання заборонених заклинань, які, на диво, змогли відтермінувати напад хіар. Все-таки краще бути притягненою до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності за порушення Кодексу етики службовця СБЧК, ніж втрапити в халепу через наявність забороненої темної магії в крові. 

Після завершення паперової роботи, я думала, що найгірше позаду. Однак надалі усе спаскудилось ще більше. Управління внутрішнього контролю СБЧК сильно зацікавилось моєю справою і, можна сказати, впало на хвіст. Двоє агентів тричі прибували по мою душу до лазарету зі спробами провести "коротке опитування доя уточнення наданої мною інформації". Зрозуміло, що насправді це опитування виявиться звичайним допитом.

Амірана сміливо відбивала їхню атаку кожного разу, аж поки агентам не урвався терпець і вони не почали погрожувати розпочати службове рослідування проти нас обох. 

Зрештою довелось поспілкуватись з цими підозрілими особами, розповісти свою історію про захист від хіари, про вимушене застосування заборонених заклинань для самозахисту. Протягом усієї розмови агенти прискіпливо розглядали мене, декілька разів перебивали, задавали уточнюючі питання і намагались заплутати. З такими прийомами допиту нас ознайомлювали в університеті, адже рідко який злочинець сам тобі розкаже, що він зробив. Потрібно вміти добути з розмови максимум інформації: зчитувати всі невербальні знаки, звертати увагу на зміну голосу і ритму мовлення, не пропускати повз навіть мінімальні неточності. Як варіант можна створити такий психологічний тиск, що особа сама почне не вірити в свою історію і чимось себе викаже. Коли знаєш про всі прийоми - переконливо брехати значно легше.

Через кілька днів після приємного спілкування з внутрішньою безпекою і отриманням рішення про закриття службової перевірки, моє самотнє перебування у палаті перервали розпорядники Відбору, яких завербувало та направило до агентів СБЧК. Згідно з планом операції до початку Відбору нам повинні створити нову особистість. За легендою я буду Каталіною Алмонд, представницею молодого дворянського роду з Сьомого Королівства. Ім'я залишили моє, щоб було менше брехні, прізвище вигадали. Сьоме Королівство - моторошне місце, яке з трьох сторін межує з Темною Імперією, однак  дуже зручне для того, щоб бути прикриттям - у союзі Семи Королівств воно найбільш закрите, тому окрім монаршої родини відомостей у мешканців Четвертого Королівства про життя дворян цієї країни майже нема. Ніхто не зрозуміє, що моя біографія та прізвище вигадані. 

Якщо ж говорити про нашу державу, то тут приватність зберегти майже неможливо. Набридливі журналісти рискають то тут, то там. Як тільки щось цікаве трапилось, у якійсь з аристократичних родин, ця новина розлітається по всіх засобах інформування. Певно і Відбір буде проходити під пристальним поглядом громадськості - минулого разу навіть побачення короля Вальреда охоче транслювали. 

Так ось. Спочатку мені видали цілу купу книжок для ознайомлення з культурою, історією, економікою та іншими сферами життя Сьомого Королівства. Хто б міг подумати, що союзна держава може настільки відрізнятись, що простіше перерахувати наші спільні риси, аніж відмінні. Навіть мода. Жінки там досі носять довгі сукні з корсетами, не мають права надягати штани і тим паче з'являтись перед чоловіками в непристойному вигляді. Розшифрую: "непристойний вигляд" у цій ситуції означає сукню з відкритими ногами, руками чи надто "розпусними" декольте, себто більше 5 сантиметрів від шиї. 

Далі стало ще цікавіше. Після підписання договору про нерозголошення та згоду на додаткове відбуття покарання у разі витоку інформації (що дивно, адже кожний працівник СБЧК і так не може розголошувати деталі справ - на них накладено гриф державної таємниці), мені зрештою передали на ознайомлення документи щодо операції. На превеликий жаль, склад опертивної групи було затверджено без моєї участі, так що на Відборі я матиму задовлення особисто співпрацювати з агентом Адлером, який супроводжуватиме мене на Відбір як особистий помічник. Чому він? Не можна було обрати більш приємного і менш слизького типа? Впевнена, в СБЧК знайдуться кваліфікованіші кадри. 

Також було затверджено усіх завербованих спеціалістів для роботи зі мною протягом Відбору. Так звана "команда краси". Цілих 8 осіб. Хто ж міг подумати, що потрібно стільки рук, щоб бути гарною. Під кінець тижня прийшли стилісти та експерти зі зміни зовнішності. Певно це найбільш неприємні люди у моєму житті. Після злочинців, звісно. Не те, щоб сильно я прагнула накладати поверх однієї ілюзії ще одну, однак нова особистість означає нове обличчя і тіло. Чого тільки не зробиш заради принца, як то кажуть.