Глава 2. Нове завдання

Біль. Він супроводжує людину протягом всього її життя. Ти живий, допоки болить тіло чи душа.

Враховуючи, наскільки все болить, можливо дійти висновку, що я живіша всіх живих. Відчуття таке, наче вивернули кістками та м'язами назовні. Потрібно відкрити очі. Спробувала. Це була далеко не найкраща з моїх ідей, однак на стогін, що зірвався з моїх вуст хтось зреагував і відніс до рота холодну склянку. 

- Випий, золотце, і тобі полегшає, - прозвучав тихий знайомий жіночий голос. 

Я зробила декілька ковтків, хоч горло нещадно дерло. І знову провалилась в небуття.

***

Нове пробудження було значно легшим. Біль майже зник, а ось шалена слабкість у всьому тілі нікуди йти не поспішала. Вона наче проникла у кожну клітину тіла.

Я окинула поглядом кімнату і впізнала інтер'єр лікарняного корпусу СБЧК. Кожний агент стає частим гостем цього місця. Зазвичай у палатах біля ліжка стоїть невеликий стіл - сподіваюсь, що знайду на ньому воду. Я повернула голову ліворуч і посміхнулась - так і є. Піднятись з ліжка було непросто, однак я знайшла в собі сили. Випила води. Далі знайшла у шафі новий комплект форми і переодягла лікарняний балахон. По тілу залишилось чимало синців, однак слід від удару хіари повністю зник.

Знайти туалет було легко, тому вже швидко я стояла перед зеркалом і оглядала обличчя, на якому майже не залишилось слідів. Єдине, що нагадувало недавній провал - невеликий синець під правим оком і крововилив в ньому. Дивно, чому цілителі не вилікували синці? 

Далі я закінчила всі "туалетні" справи і повернулась до кімнати. Якщо вірити календарю, що висить на стіні, з дня операції пройшов майже тиждень. Весь цей час я була в несвідомому стані. Довго. Але і ушкодження певно були серйозні - постраждало не тільки тіло, але і магічний резерв був виснажений.

Не встигла я сісти на ліжко, як двері в кімнату відчинились - прийшла вже добре знайома цілительниця Амірана. 

- Каталіна, дарма ти так активно рухаєшся одразу після пробудження, - насупилась цілителька. Ми давно з нею товаришуємо - з того самого часу як півтори роки тому я потрапила до неї з серйозним ушкодженням ноги після першої місії під прикриттям. Хоч за посадою я аналітик, тобто повинна стдіти в офісі СБЧК, збирати інформацію, обробляти, передавати її іншим агентам, мене нерідко залучали до справ як активного агента під прикриттям. Тоді ми з нею роззнайомились і потоваришували. Звісно, зустрічі за межами лікарняного корпусу подобаються більше, однак Амірана краща у своїй справі. 

- Я себе добре почуваю, тільки трохи слабка, - відповіла, вмощуючись зручно на ліжку. Без зайвого героїзму я вирішила присвятити найближчий час лікуваню. - Розкажеш, що зі мною було? 

- Надто довго розповідати, - похитала головою Амірана. - Дам тобі почитати картку хвороби і лікування. Що там, до речі, у вас відбулось? Керівництво відмовило мені у доступі до цієї інформації. 

- Раз керівництво відмовило у доступі... - задумалась я. - То певно і мені потрібно тримати язика за зубами. Скажу тільки, що то була справжня підстава. Інакше б не валялась на лікарняному ліжку без свідомості майже тиждень.

- Гаразд, - посміхнулась подруга. - Знаєш, не хочу лізти не в своє діло, проте... мені здається, що тобі краще відмовитись від оперативної діяльності. Цього разу тебе ледь витягли з-за межі, я вже ні на що не сподівалась. Керівництву байдуже, що буде з агентами, яких вони напрявляють, їх цікавить тільки результат операції, а не ваше життя чи здоров'я. Академія щороку випускає сотню-другу майбутніх агентів, то ж дефіциту розхідного матеріалу не буде. 

- Міра, це не так, - похитала я головою. - Керівництво робить усе, аби агенти почували себе максимально зручно, забезпечують всім необхідним. Але щодо оперативної діяльності... - я важко видихнула. -  Я б сама з радістю сиділа в офісі, однак наказ не можна ігнорувати чи не виконати. Якщо, звісно, у тебе немає бажання втратити місце чи ще краще - потрапити за ґрати.

- Розумію, кримінальна відповідальність за невиконання наказу. Але ти ж розумна дівчина, могла б щось вигадати.

Я знизала плечима. 

- Я серйозно. Вдала б на декількох навчальних операціях, що ти повна нездара і до оперативних завдань тебе більше не залучали б, - наполягала на своєму Міра.

- Ти сама знаєш, що все не так просто, - продовжуватицю тему більше не хотілось. Амірана бажає мені лише кращого, однак наше з нею становище зовсім різне.

- Так-так, успішна кар'єра твій єдиний шанс на світле майбутнє, а успішна кар'єра у відділі аналітики неможлива. Але задумайся: у мертвого агента нема ніякого майбутнього, не те, що світлого.

- Я обіцяю подумати... - мої слова було перервано. До кімнати ввійшов молодий хлопець, судячи по одягу, можу зробити висновок, що він не входить до складу агентів СБЧК. Державний службовець, певно секретар когось когось з керівного складу. 

- Лірро Амірано, мене прислав полковник Айданар. Він хотів отримати відомості щодо стану агента К, - щодо статусу хлопчини я не помилилась.

- Пацієнтка прийшла до тями близько півгодини тому, - відповіла Міра. - Фізичний стан стабілізувався, однак для повного зцілення потрібно ще мінімум тиждень на лікарняному. Магічний резерв також досі не відновився. Пройдіть зі мною до кабінету - я передам полковнику документи.

- Зрозуміло, дякую. Агенте К швидкого вам одужання, - хлопець вийшов з кімнати, а вслід за ним вийшла і Міра.

Як тільки я спокійно вляглась - втома почала перемагати.