Кароліна вклала Лію спати, вийшла за кімнати. Мама Христина закінчила готувати вечерю, а Олена Павлівна закінчила прибирати квартиру.
- Каролінко, ми з твоєю мамою підемо вже додому, скоро прийде Даня.
- Добре, дякую, що допомогли мені.
- Нам неважко, ми розуміємо, що таке маленькі діти. Будемо приходити й допомагати тобі, - сказала мама Христина.
Мені допомагають тато і Назар Тарасович, Даня теж нянчиться з Лією або робить щось по господарству. Ми всією родиною виховуємо нашу з Данею донечку.
Невдовзі прийшов Даня, повечеряв. Потім ми разом знову заколихали Лію, яка встигла прокинутися. Уночі ми до неї встаємо по-черзі. Ось так минув рік. За цей час Лія навчилася ходити, у неї виросли зуби.
Декретна відпустка була насичена турботами про нашу донечку, вона підростала. Пам`ятаю, як ми раділи, коли вона сказала перше слово мама.
Коли Лії виповнилося три роки, то вона пішла в дитячий садок, а я повернулася на роботу.
#2368 в Сучасна проза
#7326 в Любовні романи
#1742 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 01.05.2023