Глава 34

Ми з Данилом подали заяву до РАДСу, весілля через місяць. Зараз ми почали до нього готуватися. Зранку я прийшла на роботу, до мене підбігла офіціантка, коли я стояла на порозі.

- Доброго ранку , Кароліно Петрівно. Вас шукав Ярослав Михайлович. Він чекає вас у кав`ярні. 

- А чому він не прийде в ресторан?

- Не знаю, але він попросив передати,щоб ви прийшли в кав'ярню.

Я пішла туди, швидко знайшла вірного пса Вікторії Миколаївни, він сидить за столиком, який близько біля виходу. З ним за столом сидить Донченко. Щось мені це не подобається. Так, треба зібратися і не хвилюватися. Я підійшла до столика.

- Доброго ранку, Ярославе Михайловичу. Мені Ліза сказала, що ви мене кликали.

- Так, кликав, сідайте, Кароліно Петрівно.

На обличчі Ярослава Михайловича відобразилася єхидна посмішка.

- Кароліно Петрівно, перейду до справи. Ви знаєте цього чоловіка?

- Гадки не маю хто він.

- Це Донченко Андрій Аркадійович, ви приховали той факт, що ваш батько винен йому гроші і що ви кожного місяця пересилаєте йому кошти на рахунок.  І не заперечуйте цього, інформація з надійного джерела.То як ви можете не знати хто це?

Чоловік на мене очікувально подивися.

- Мій тато дуже сильно переймався через борг і боявся відповідати на дзвінки. тому що часто до нього телефонували люди Донченка. Одного разу я відповіла на дзвінок і поговорила з людиною того, кому мій тато був винен кошти. Я запропонувала йому пересилати кошти щомісяця, адже у мене непогана заробітна плата. Той чоловік пообіцяв, що поговорить з шефом про це, а наступного дня він перетелефонував і відповів, що йог шеф приймає мою пропозицію. Я майже віддала борг, залишилося ще дві тисячі доларів віддати.

- А вам пропонували передати інформацію про наш ресторан?

- Ні, не пропонували.

- Неправда, Андрій Аркадійович відкись знає таємниці нашої кухні й удосконалює їх. Звідки, цікаво, він їх знає?

- Я не знаю.

- Я відповім на це запитання. Я підсилав до вас людей під виглядом гостей, вони ретельно записували інгредієнти, подачу і все таке інше, а мої люди це використовували і удосконалювали.

- Кароліно Петрівно, покажіть свій телефон, потім ми поїдемо ждо вас додому і ви покажете мені свій ноутбук.

Кілька годин пішло у Ярослава Михайловича на пошуки доказів, але він нічого не знайшов, бор вони були ретельно знищені мною. 

- Що ж, схоже, що ви,, Кароліно Петрівно, казали правду. Я віддаю вам дві тисяці доларів і тепер батько дівчини вам нічого не винен. Ми будемо з вашої заробітної плати вираховувати цю суму, а потім ви негайно звільнитеся з ресторану.

Я погодилася на умови Ярослава Михайлович, могло бути і гірше.