Ярослав Михайлович зайшов у кабінет Вікторії Миколаївни, жінка сидить за робочим столом.
- Доброго дня,Вікторіє Миколаївно. Пам`ятаєте, ви допитували всіх співробітників про те, чи знайомі вони з Донченком Андрієм Аркадійовичем і всі відповіли, що не знають його?
- Пам`ятаю. А що, ти з`ясував, що хтось сказав мені неправду?
- Не хто - небуть, а наша адміністратор Кароліна Петрівна. Її тато винен йому гроші. А ще вона кожного місяця переводить йому кошти. Це я зміг з`ясувати за допомогою свого знайомого, який працює в банку.
- Що тепер будемо робити?
- Шукати докази, що вона ппромислова шпигунка. Поки що не кважіть про наші здогадки їй, інакше злякаєте. Хай і далі думає, що ми ні про що не здогадуємося.
- Добре, я буду мовчати, думаю, що це найкраще рішення.
- А поки що будемо просто працювати.
Я прийшла на весілля Алли і Веніаміна, після церемонії ми приїхали в ресторан, після застілля ми почали танцювати. Мене на танець запросив Даня. Весілля було дуже веселе, я дуже рада за свою подругу. Коли Даня проводив мене додому, то знову заговорив про наше з ним одруження і я все-таки погодилася.
#2389 в Сучасна проза
#7316 в Любовні романи
#1746 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 01.05.2023