Уже червень місяць, я половину боргу віддала. Ще рік і я віддам весь борг, тоді я звільнюся з цього ресторану і поїду за кордон. А поки що буду ходити на цю роботу й боятися викриють мене чи ні.
Я іду додому, до мене підійшла Алла.
- Привіт, Каролінко. Я якраз шукала тебе, не можу додзонитися.
Моя подруга дуже сильно радісна.
- Алла, ти сяєш яскравіше, ніж Сонце.
- Веніамін мене заміж покликав. Ти запрошена на наше весілля.
- А коли весілля буде?
- П`ятнадцятого липня.
- Я обов`язково прийду на весілля подруги. Вітаю тебе .
- Ти будеш дружкою .
- А хто буде свідком?
- Друг Веніаміна Богдан. Ти його не знаєш.
Ми пішли прогулялися, поговорили.
Наступного дня я допомогла розібратися в конфлікті, Вікторія Миколаївна виписала мені за це велику премію, бо це дуже серйозні люди. Я відправила всю премію Андрієві Аркадійовичу і тепер мені залишилося віддати всього дві тисячі доларів. Отже, я менше пропрацюю у ресторані.
#2368 в Сучасна проза
#7326 в Любовні романи
#1742 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 01.05.2023