Глава 30

Під час відпустки я поїхала до бабусі в село. Бабуся Софійка мама моєї мами. Родичка зустріла мене радісно, я інколи тут буваю. Щойно я влаштувалася в кімнаті для гостей, як мені зателефонував Даня.

- Привіт, кохана. Ти приїхала уже до бабусі?

- Так, уже влаштувалася в кімнаті для гостей. 

- Добре, я буду дзвонити тобі частіше. Адже дуже сумую за тобою.

- Я теж за тобою сумую, через три дні приїду в місто.

- І ми зустрінемося.

- Так, зустрінемося.

- Бувай, кохана. Я зателефоную, кохаю тебе і обнімаю.

- Я теж тебе кохаю і обнімаю міцно - міцно.

Я поклала слухавку, обернулася й побачила бабусю.

- Кароліно, коли ти мене на весілля запросиш?

- Чому ти вирішила, що у мене буде скоро весілля?

- Тобі уже двадцять сім років, тобі пора заміж. Коли я була  у твоєму віці, то твоїй мамі було уже сім років.

- Ба, не починай лекції в дусі а от я в твоєму віці.

- Твій хлопець збирається одружуватися? Що він каже?

- Бабу сю, ми тільки три місяці разом, рано ще одружуватися. 

- Ми з дідусем через три місяці стосунків одружился.

- Ви ж одне одного знали ще з дитинства. Та і вийти заміж в той час треба було до двадцяти п`яти років. А зараз немає куди поспішати.

- Жіночий вік короткий, треба ще дітей народити.

- Бабусю, це я завжди встигну. Потрібно почати повністю довіряти чоловікові, перш ніж виходити заміж. 

Бабуся похитала головою і вийшла з кімнати. 

Я провела у бабусі три дні, потім повернулася додому. Мене зустрів Данило. 

ы