О першій годині дня тато прийшов додому, я до нього підійшла.
- Тату, ходімо у кухню, треба серйозно поговорити.
У мене такий серйозний тон, що тато без заперечень пішов.
Ми сіли за стіл, я сказала:
- Тату, я знаю про те, що ти знову хочеш зайнятися бізнесом, я знаю, що ти хочеш кращого життя, але я уже віддаю борг за твою попередню спробу. Якщо хочеш бізнес, то ти маєш теж давати гроші на виплату боргу.
- Але ж у мене заробітна плата невелика.
- Будеш якусь частину давати мені на борг. Все-таки це ти винен гроші Донченку.
- Добре, я згоден. Але що я скажу дядькові Максмові?
- Твій друг хай сам робить бізнес, тобі все-одно немає де зараз взяти капітал. Побачимо, що в нього вийде.
- Добре, я згоден.
Все вийшло, тато не буде ризикувати.
Третя година вечора. Я вийшла з під`їзду, Даня уже прийшов.
Я посміхнулася й запитала:
- Куди ідемо?
- В кінотеатр, фільм почнеться через годину, я купив квитки.
Ми пішли до кінотеатру, іти недалеко. Раптом до нас підійшла якась дівчина.
- Привіт. Даня. А коли ти нарешті прийдеш до мене миритися?
- Тая, ми з тобою розсталися. У тебе ж є інший, Кирило, здається чи Костя.
- Я зробила помилку. З ким не буває? Ми з Костею розсталися.
- Еммо, ми з тобою три місяці тому розсталися, я до тебе ніколи не повернуся уже.
Емма подивилася на мене поглядом, сповненим ненависті.
- Ти через оцю ось не хочеш до мене повертатися?
- Справа навіть не в Кароліні. Ти свого часу обрала іншого, пройло три місяці.
- Ніхто не завадить нам почати все спочатку.
На слові ніхто Емма наголосила.
- Все закінчено раз і назавжди. Ми з Каролінкою підемо уже.
Ми зайшли всередину, мені стало неприємно від того, що ця Емма хоче повернути Даню.
- Кароліночко, вибач за цю сцену, я не знав, що ми тут зустрінемо мою колишню дівчину і що вона захоче повернути мене. Я знаю, що тобі неприємно, що вона зіпсувала нам вечір.
- Все добре, забудьмо цей інцедент. Проведімо цей вечір так, наче не зустрічали цю Емму.
Надалі ми подивилися фільм, прогулялися, все було добре. Я намагалася забути про зустріч з Емою, але в мене це не вийшло, але я жодного разу про це не згадала. Не можу ж я сподіватися, що у Дані немає минулого. Головне, щоб це минуле не заважало теперішньому.
#2368 в Сучасна проза
#7326 в Любовні романи
#1742 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 01.05.2023