Глава 21

День сьогодні почався не дуже добре. Мама якась зла з самого ранку. Я сижу снідаю, а вона ходить, нервується.

- Мамо, що сталося?

- Тата звільнили з роботи, а йому ще борг Донченку віддавати.

- Не хвилюйся, я віддаю Донченку гроші, перечисляю половину заробітної плати, я ж уже говорила. А за що тата звільнили?

- За те, що він побив скло, йому ще треба відшкодувати вартість.

Мама тяжко зітхнула. Тато працював на заводі, який виготовляє скло.

- Яку суму тато винен заводу?

- П`ятнадцять тисяч гривень. Вісім з його заробітної плати вирахували, а сім залишилося.

- Я можу дати грошей, щоб тато повністю розрахувався.

- А чим ми будемо за комунальні послуги платити?

- Не хвилюйтеся, у нас вистачить грошей.

- Буде дуже добре, адже нам ще й жити за щось треба буде жити.

- Проживемо, не хвилюйся. Я знаю , де тато може працювати. У магазин, який поруч із рестораном, потрібен охоронець, хай туди влаштується, заробітна плата, може, не така велика, як на заводі, але краще, ніж нічого.

- Добре, якщо вийде, то хай працює там. Скажу татові про це.

Я поклала на стіл оголошення.

- Все, мамо, я піду вже на роботу.

Через сорок хвилин я була на роботі, відкрила ресторан, всі почали працювати.

До мене підійшла Вікторія Миколаївна й сказала:

- Кароліно, зайдіть до мене.

- Добре.

У Вікторії Миколаївни поганий настрій, я хвилююся.

Зайшла в кабінет господині ресторану, вона сіла за стіл, а я навпроти.

- Кароліно, чому офіціантка Римма Титаренко украла учора десять тарілок?

- Я нічого про це не знаю.

- Погано, що не знаєте, охоронець показав відео, де Римма це робить.

- А ви уже говорили з самою Риммою?

- Ти з нею поговори і звільни її негайно.

- Добре, зроблю. У вас є до мене інші запитання?

- Подай оголошення про вакансію офіціанта.

- Добре.

- Все, іди працюй.

Я вийшла з кабінету і зробила те, що мені сказала Вікторія Миколаївна. Далі день минув спокійно.