У неділю Алла покликала мене на виставку одного художника, не знаю хто він. Картини мені сподобалися.
- Красиві картини, оригінальні.
- Так, згодна з тобою. Я ще на минулих вихідних хотіла тебе запросити, але не дотелефонувалася до тебе. Чим ти була зайнята?
Я посміхнулася й відповіла:
- На побаченні була.
- Я його знаю? Як ви позайомилися?
- Ні, ти його не знаєш, ми познайомилися, коли він телефонував сестрі, невірно набрав номер, потім ми зустрілися випадково, впізнали одне одного по голосу. Потім ми зустрілися на весіллі його сестри, яке відбулося в ресторані Люкс, він запросив мене на побачення. В суботу ми гуляли, а в неділю я робила звіт для роботи. Тому й не могла вийти погуляти з тобою.
- Зрозуміло.
Ми ходимо, милуємося картинами, раптом у Алли задзвонив телефон, вона відповіла.
- Так, мамо, слухаю.
Моя подруга вислухала і сказала:
- Добре, мамо, зараз буду.
Коли Алла поклала слухавку, то сказала мені:
- Мені треба іти, до мене Веніамінчик приїхав.
Ми попрощалися і Алла пішла до себе додому, а я до себе.
#2400 в Сучасна проза
#7379 в Любовні романи
#1759 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 01.05.2023